Час поговорити на тему, яка мене дуже хвилює вже багато часу і ДРАТУЄ останні декілька років.
Те, що ви називається ТЕКСТОВА РОЛЬОВА ГРА в вашому чатику — це НЕ рольова. Це не більше ніж чатик зі спільним інтересом де ви частіше говорите про все що завгодно але не про гру. І дай боже, якщо в такій “групі” є окремий рольовий чат. Однак, навіть тоді цей чат або пустий, або сповнений флудом, зазвичай не по темі.
Це не рольова. Закарбуйте.
Насправді пишу на емоціях, тому тут буде багато іронії. Бо. Ви. Доконали.
Я текстовий рольовик вже 10 років. Це дохуя, любі мої. Окрім цього я ще й освіту отримувала відповідну для розуміння поняття “РОЛЬ”. Тому, як експерт цієї справи, я поділюся секретом, ЩО Ж ТАКЕ текстова рольова гра і навіть грошей за це не попрошу. Тож. Приємного з пізнавальним.
Текстова рольова гра — це процес взаємодії гравців у вигаданих обставинах, що беруть на себе роль вигаданих або канонічних персонажів, у текстовому форматі, за для отримання задоволення, прояву і розвитку літературних та особистісних здібностей, зокрема уяви, тактичного мислена, тощо.
Роль — у своєму звичайному розумінні це втілення образу вигаданого або канонічного героя актором. І це буквальне значення взяття ролі персонажа текстовим рольовиком на себе, тільки за таких обставин трактування буде наступним: втілення образу вигаданого або канонічного героя гравцем.
Відповідно до цих трактувань, коли ви відіграєте персонажа, ви не маєте пхати йому свої проблеми. Ви повинні, навіть ЗАБОВ’ЯЗАНІ, відігравати персонажа таким яким ви або його творець, його ж і прописав. Це ваш обов’язок, який ви самі на себе наклали. Не можете впоратися з цим обов’язком? По-1, не грайте, по-2, не будуть грати з вами, по-3, не ображайтеся, коли гравці відмовляються грати зі зламаним вами персонажем — це не тільки, не цікаво, а ще й не приємно, дратуюче і нудно.
А якщо серйозно, то вчіться. Зверніться до досвідченого гравця, попросіть в нього поради, відправте йому кілька постів та вислухайте його критику і пропозиції. Не вмієте сприймати? ВЧІТЬСЯ.
Особисто моя порада, як досвідченого рольовика: будьте акторами. Коли ви пишете, ви маєте перебувати в ролі свого персонажа. Думати — як він, діяти — як він, господи, навіть, срати — як він! Якщо ви не відчуваєте себе цим персонажем, а тягнете йому свої атрибути та емоції — не пишіть поста. Якщо мине тиждень, то сміливо видаляйте героя.
Тримайте в голові, що ви і ваш персонаж — різні істоти. Ваша задача максимально близько перевтілитися в цю іншу істоту. Бути такою ж жорстокою, не дивлячись на свої власні переконання, або такою ж ніжною та сентиментальною, не дивлячись на свою саркастичну валізу, якою би забили опонента до смерті. Це як переступати через себе, щоб вибачитися перед людиною, коли ви впевнені, що не винні, як новонароджений малюк. Складно, але не неможливо.
Ще одна порада! Щоб не стикнутися з такою проблемою, як не вміння грати роль, створюйте героїв, або обирайте, максимально наближених до вас. Це не тільки спростить написання анкети, а й позбавить вас ситуацій, коли сорол відверто втратить над собою контроль від ще одної нісенітниці яку ви прописали в пості, що не відповідає вашому персонажу.
І це — не вміння/не бажання/не знання як грати за персонажа, лише перша проблема теперішніх рольових.
Друга, це те, що рольові повинні мати локації. Навіть найманюніша рольова без сюжету та лору, має локації. Стандартні: місто, ліс, озеро, пляж, кафе, тощо. Теперішні “рольовики”, які роблять ці чатики які називають “РОЛЬОВОЮ” (не називайте їх так), навіть не можуть скористатися відносно новою функцією телеграму з гілками, щоб зробити хоча б декілька локацій.
“Зачем нам лакаціі? НАМ і так харашо”
Локації потрібні для того щоб створити ігрову АТМОСФЕРУ. Вони мають стандартний опис та розташування, від якого гравці можуть відштовхуватись при написанні посту, а не сидіти пів години і думати: “а де нам хочаб ПОЧАТИ?” Окрім цього, локація є одним з обмежень ігрового світу. Оскільки вона має опис та розташування, це означає, що є шлях як до неї дістатися, а отже перед гравцями вже стоїть початкова мета: дістатися до місця призначення. Де дорогою вони можуть зустрічати інших гравців для взаємодії і подальшої подорожі. Окрім цього деяким гравцям дуже подобається усамітнюватися з соролом, щоб їм ні хто не заважав і не відволікав. Здавалося, що для цього є ОСОБИСТІ ПОВІДОМЛЕННЯ. Так, їм ні хто не заважає сидіти в оп у один одного, однак всі їх дії в оп не є дійсними для рольової, так як знаходяться поза межами рольового світу, частиною якої є ЛОКАЦІЯ.
Третя проблема. Відсутність квестів.
І от тут, дуже важливо. Жоден гравець не буде сидіти в рольовій на власній порохівниці. Ви маєте дати йому рушій, зацікавити. Лор, локації, особливості світу (магія, зброя, тощо), народи, раси, види, КВЕСТИ, тощо — це і є рушії. І квести, що розвивають персонажа (НЕ ІВЕНТИ), це один з вагоміших рушіїв. Бо за квести гравець може отримати щось індивідуальне: бонус, баф, зброю, купу грошей, або цікавий досвід смерті від того що тебе зжер озерний кінь. Кожному своє. Коли людина сидить і не має цілі, вона не буде грати, а цей “чатік”, не буде рольовою, бо в рольових, ЯК НЕ СПОДІВАНО, грають.
Чому івент не є квестом? Бо квест є складовою івенту, а івент є глобальною подією в якій кожний приймає участь і кожний отримає нагороду, про “індивідуальність” в івенті мови взагалі не йдеться, а це відповідно не є потужним рушієм зацікавленності. Івенти мають бути рідкістю, вони можуть впливати на гравців навіть якщо вони не приймають в ньому участь, так як івент привносить щось нове в СВІТ гри.
Ось вам рівні рольових де прописано, що має мати рольова на 1-му, початковому рівні та 5му, максимальному рівні:
1й рівень:
правила гри та анкети не канонічних персонажів;
канонічну/оригінальну історію світу;
лор (наявність опису рас, народів, магії, тощо);
опис канонічних персонажів (якщо це канонічний світ);
систему перевірки гравця на відповідність канонічної ролі;
квестову систему для заохочення людей до гри;
локації для створення наративної (синонім слова атмосфера) складової гри.
2й рівень:
правила для канонічних персонажів;
правила покарання порушників
детальний опис лору;
зони з локаціями (тобто окремі гілки з локаціями під певну територію, наприклад: готель (зона), кімната готелю (локація), ресторан готелю (локація), холл (локація), тощо);
наявність перевірчого складу адміністації: анкетолога, квестолога, модератора, тощо;
3й рівень:
правила для адміністрації;
розширена версія анкети, яка динамічно оновлюється впродовж гри;
мапа ігрового світу (на якій буде зручно окреслити зони гри);
івенти, що динамічно змінюють ігровий світ;
ігрова система, за допомогою яких вирішується доля успіху гравців.
4й рівень:
ігровий календар, що задає гравцям умови в певний проміжок ігрового часу та фіксує час певних ігрових подій, як то Новий рік, випускний, тощо;
економічна система, яка обмежує витрати гравців та спонукає їх до взяття квестів за для того щоб прогодувати свого персонажа;
бойова система, яка обмежує гравця від перемоги за один хід;
система нагород, яка заохочує гравців до розвитку в ігровому світі;
квестова система, яка розподіляє завдання за складністю, навичками та професіями персонажів;
система прокачки, яка розвиває персонажа гравця та дає йому нові можливості.
Якщо в цей момент ви подумали, що легше вже пограти в гру на ПК. То так і є, однак ігри на ПК надихалися старими D&D (ДнД) іграми, якими і є ТЕКСТОВА РОЛЬОВА тільки в оцифрованому оновленому форматі. Оце так несподіванка чи не так? Текстова рольова це просто текстова D&D)))
5 рівень:
якщо ви зробили для своєї рольової все вище зазначені, знайте, що ви круті. Все що вам залишається, це чухати дупу в пошуках нововведень та час від часу модернізувати оформлення гри;
і плюсик в карму.
Були і чатові рольові. Були.
Справа в тому, що чатові рольові ігри з'явилися ще в VK на основі фанхат для того, щоб вирізати смішний цікавий контент зі взаємодією гравців у ролях канонічних персонажів, за для ведення груп. В таких рольових, гравці не мали виходити зі свого образу навіть розповідаючи про незначну реальну проблему. Однак наразі, наші гравці створюють чатові рольові НІ ДЛЯ ЧОГО. Вони не мають мети, вони не мають аудиторії, яка б могла прочитати їх геги, (вони взагалі є закритою спільнотою), або поставити запитання на які гравець мав би відповісти від обличчя персонажа, а відповідно такі рольові перетворюються у чат в якому забувають, що вони повинні грати ролі. Через що починають, не від обличчя свого героя, розповідати в нитливій формі про свою тьотю Наташу, яка розлила молоко, коли в тебе були місячні, коли ти граєш не за трансгендерного чоловіка, а за хлопа з дуже складним характером, який взагалі не знає поняття сльози, і тобі бідосі від цього ду~уже погано, бо тобі то все треба прибирати і я такий твій напарник: “Толя, ти тютю?”
Інший крінж це коли адміни в таких чатах починають обговорювати свою роботу, що не те що не стосується їх ролі, а й гравців стосуватися не має. “Дуже професійно” — ні.
Нічого не зрозуміло так? От і мені не зрозуміло навіщо вони існують. В такій формі їм не потрібно існувати. Це не рольові.
НА ЦЬОМУ ВСЕ! Якщо я щось пропустила, то допишіть це в коментарях. Створюйте цікаві рольові, кличте до себе та не приймайте участь в цих чатових непорозуміннях.
Дякую за увагу!
