70-річчя закінчення Корейської війни, в якій Пхеньян вважає себе переможцем, святкувалось в КНДР із широким розмахом. На святкування "перемоги" як почесний гість прибув міністр оборони РФ Сергій Шойгу. І одразу ж пообіцяв, що переговори з північнокорейським військовим керівництвом сприятимуть зміцненню співпраці між Міноборони Москви та Пхеньяну. DW поговорила з корезнавцем та провідним науковим співробітником Університету Кунмін у Сеулі Федором Тертицьким про те, що візит Шойгу може змінити у відносинах Росії та КНДР.
DW: Що означає приїзд Шойгу? Чому саме зараз було вирішено організувати таку подорож?
Федір Тертицький: Моя гіпотеза полягає в тому, що це ініціатива китайської сторони, яка також прибула до Пхеньяна, а Росія просто не заперечувала. Коли йдеться про якусь ініціативу Росії на північнокорейському напрямку, перше питання, яке варто поставити: чи підтримує ці дії Китай?
Звичайно, перше, що спадає на думку, - приїзд Шойгу пов'язаний з війною в Україні. Але в той же час не варто забувати, що міністр оборони РФ там не один і з конкретного приводу: 70-річчя закінчення Корейської війни. Я практично впевнений, що без китайської делегації Шойгу не було б у Пхеньяні.
- Чи було щось незвичайне у висвітленні приїзду міністра оборони РФ?
- Можна виділити одразу кілька деталей. По-перше, його назвали товаришем. Товаришами називають людей із братніх соціалістичних країн. Таких країн кілька: це братський Китай, братський В'єтнам, братський Лаос і братня Куба. Росія - капіталістична країна, тому "товаришів" там немає з 1991 року. На моїй пам'яті російських чиновників ніколи так не називали.
Друге - те, що можна було бачити на відео та на фотографіях: транспаранти з привітаннями міністра оборони РФ Сергія Шойгу двома мовами. Це відсилання до естетики холодної війни, такі двомовні плакати могли розмітити, припустимо, до приїзду радянської делегації при Хрущові чи приїзду товариша Чаушеску. Північнокорейці першого ж дня послали меседж: "Як добре, ви ж нам знову допомагатимете, як допомагав Радянський Союз".
- Ми не чекаємо на багато публічної інформації за підсумками поїздки. Однак, на що ви, як фахівець, звернете увагу? Що може дати інформацію про досягнуті домовленості?
- У принципі, вся історія Північної Кореї ХХI століття змушує спостерігача робити консервативний прогноз, а він у тому, що нічого не зміниться. Як правило, такий прогноз виявляється найвірнішим. Тут варто згадати саміт Кім Чен Іна з Путіним. Вони зустрічалися, розмовляли і за підсумками не змінилося нічого.
Мені здається, що Шойгу приїхав, сторони обмінялися великою кількістю усмішок і потисків рук, але, в принципі, великих змін не буде. У той же час, звісно, можливо, будуть якісь угоди щодо війни (в Україні – Ред.). Але я не можу з упевненістю говорити про це.
- Bloomberg напередодні повідомляв, що центральною темою розмови можуть стати снаряди калібру 152 міліметри. Чи є якісь дані про реальні запаси цих боєприпасів у Пхеньяні та готовність КНДР ними поділитися?
- У Північній Кореї народ, може, й живе гірше, ніж в умовному Таджикистані, але масштаби військової промисловості там величезні. У Корейській народній армії служить більше людей, ніж у Збройних Силах РФ. Усю військову промисловість Північної Кореї напівофіційно називають другою економікою країни. І артилерія є надзвичайно важливим видом військ у Північній Кореї. Звичайно, для неї виготовляється велика кількість снарядів, частина з них - на підземних заводах. Щось із цього може поставлятися до Росії.
У листопаді 2022 року з'являлися повідомлення про те, що ПВК "Вагнер" купував снаряди у Пхеньяна, але, з іншого боку, залізних доказів цього ми поки що не бачили. Оскільки чуток так багато, швидше за все, якась частка правди в них є, але повністю стверджувати не можу. Приїзд Шойгу може призвести до нових угод, але навряд це будуть великі обсяги поставок.
– Що ще може запропонувати КНДР Росії? І що може запропонувати Москва Пхеньяну? Ми постійно спостерігаємо за новинами про чергові випробування міжконтинентальних ракет у КНДР та бажання Кіма створити ядерну програму. Чи може Росія якось сприяти реалізації цих амбіцій?
- Щодо ядерної програми, важливо враховувати бажання Китаю, якому не подобаються зрушення у цьому напрямку, бо ядерний клуб любить свою монополію. Потрібно згадати, що найбільший негатив з боку Пекіна на адресу Москви після початку війни в Україні стався, коли Путін почав розгортати ядерну зброю у Білорусі.
Якщо Кремль почне якісь наміри у бік допомоги Пхеньяну, то це викличе дуже негативну реакцію в Пекіні, причому відразу з двох приводів. Перший – це нерозповсюдження ядерної зброї загалом. Другий – китайська зона впливу. Вся політика Росії виходить із того, що Північна Корея – це зона впливу Китаю. Те, що там робиться, треба узгоджувати з Пекіном. Імовірність того, що підтримка ядерної програми КНДР не сподобається Китаю, є дуже високою. А відносини з Пекіном за умов міжнародної ізоляції для Кремля важливі.
- Китай проходить червоною лінією через всю нашу розмову, і йдеться про відсутність суб'єктності Росії щодо корейського регіону. А наскільки сама КНДР суб'єктна у відносинах із Путіним?
- Саме КНДР дуже навіть суб'єктна. Кім Чен Ин дійсно проводить самостійну політику просто тому, що в Пхеньяні виходять з того, що Китаю потрібна буферна зона в особі КНДР. Китайці можуть бурчати, але все одно спонсоруватимуть, підтримуватимуть, прикриватимуть в Організації Об'єднаних Націй. Так само, як у 1950-му році, коли Кім Ір Сен розв'язав Корейську війну, Мао Цзедун, у якого тільки закінчилася громадянська війна, з величезним скрипом та небажанням послав війська на допомогу рятувати північних корейців від поразки.
КНДР виходить із того, що китайці нікуди не подінуться, а самі вони намагаються китайський вплив відчайдушно диверсифікувати. І напрямків таких два: Москва та Сеул. У Сеулі їм не пощастило, тут лівий кандидат Лі Чже Мен на попередніх виборах набрав дуже багато голосів (47,83%), але йому не вистачило буквально відсотка, щоб перемогти кандидата від правих (виграв Юн Сок Йоль із 48,56%), ред).
Коли почалася війна в Україні, КНДР із новою силою почала обробляти Москву у форматі "а давайте дружити, як раніше". Тобто ми вам посміхатимемося, а ви нам ще щось даватимете. Такий самий порив ентузіазму у них був після анексії Криму у 2014 році. На той раз Москва парирувала, у форматі "давайте посміхатимемося один одному", але ніхто нічого Північній Кореї не став давати. Наразі російський посол заявляв, що Росія вдячна Пхеньяну за підтримку на міжнародній арені, коли КНДР визнала окуповані області України частиною Росії.
Росія на дипломатичному фронті зараз у виграшній позиції. Водночас, КНДР вже всі дипломатичні карти здала. Пхеньян визнав незалежність цих "народних республік", а потім визнав їхню анексію. І якщо КНДР це робить безплатно, то навіщо Кремлю щось за це давати?
- Раніше повідомлялося про те, що КНДР зазнає найгострішої гуманітарної кризи. Яка ситуація в регіоні сьогодні – там справді масовий голод? І чи може використовуватися ця зустріч для переговорів за принципом "зброя Росії – їжа північним корейцям"?
- Я думаю, що такий розвиток подій справді може статися. Ситуація у країні вкрай важка. У КНДР через колосальну ізоляцію під час пандемії величезна економічна криза. Я думаю, що російська дипломатія лобіюватиме цей напрямок. Бодай тому, що це підвищує репутацію країни.
- Наскільки важлива для сьогоднішньої КНДР співпраця з Росією? Чи спроможне воно виправити ситуацію для Кіма?
- Насправді, значення торгівлі з Росією для Пхеньяну зараз практично нульове. На 2021 рік торгівля з РФ займає 0,01 відсотка від торгового обороту для КНДР. Наприклад, Китай йде першому місці з 95,56%. Тобто поточні відносини не можуть бути важливими просто тому, що їх, по суті, немає.
У перспективі Росія важлива і сама собою, і головне, для диверсифікації відносин з Китаєм. Північнокорейська дипломатія з 60-х років стоїть на тому, що Пхеньян грає на суперечностях між декількома великими державами, так було і в роки радянсько-китайського розколу, і зараз. І те, що зараз мають лише одного союзника в особі Китаю, Північній Кореї дуже не подобається. Звичайно, вони воліли б, щоб Росія теж за них заступалася. Однак я не впевнений, що в Росії на це підуть.
Джерело Deutsche Welle
