На початку 50-х американська домогосподарка Дороті Мартін була пересічною учасницею руху Рона Габбарда "Діанетика", але після того, як з нею зв'язалися прибульці з планети Кларіон, жінка покинула гуру і заснувала свою секту - "Шукачі". Після кількох років листування прибульці повідомили Дороті тривожну новину: 21 грудня 1954 року настане кінець світу - на Землі станеться Великий Потоп. Але за істинно віруючими, тобто членами "Шукачів", напередодні прилетять літаючі тарілки і заберуть їхні духовні іпостасі на Кларіон.
Хоча Дороті Мартін намагалася не надто відсвічувати в ЗМІ, вважаючи за краще вербувати неофітів індивідуально на ярмарках і в борделях, новина про майбутній кінець світу потрапила до місцевої газети, де її і побачив психолог Леон Фестінгер. Він якраз був зайнятий пошуком того, як би йому підтвердити свою гіпотезу когнітивного дисонансу - дискомфорту, який відчуває людина, коли стикається з інформацією або діями, що вступають у конфлікт зі звичною інформацією або з усталеними діями. Фестінгер переконав кількох студентів вступити до "Шукачів", щоб подивитися зсередини, як поводитимуться члени секти в разі неминучого розвінчання їхньої переконаності в майбутній кінець світу.
"...У грудні 1954 року "шукачі" почали готуватися до неминучої загибелі світу. Вони нервово очікували чергового сеансу зв'язку з планетою Кларіон, який і відбувся о 10 годині ранку 20 грудня; у посланні було сказано, що віряни врятуються і піднесуться в космос. Треба тільки попередньо видалити з тіла все металеве, бо метал може зашкодити літаючим тарілкам; після цього всі дротяні каркаси ліфчиків, застібки та металеві прикраси були слухняно викинуті. Того ж дня надійшло кілька нових повідомлень, що містили паролі, вимовивши які, врятовані зможуть ступити на борт космічних кораблів. Члени групи заучували напам'ять паролі та відгуки, переконані, що це допоможе їм пережити загибель світу. Об 11.15 вечора Мартін веліла своїм послідовникам вдягнути зимовий верхній одяг, і ближче до опівночі віряни зібралися в одному місці та стали, тісно притулившись один до одного, мовчки чекати порятунку..." (Д. Граймс)
Ближче до ранку, після кількох годин очікування маршрутки на Кларіон, "шукачі" вже розгублено і похмуро поглядали один на одного. Ніхто нічого не розумів. Люди плакали і валилися на землю від нервового перенапруження. Близько п'ятої ранку Дороті зібрала одновірців і голосно прочитала свіже послання з Кларіона. Космічний розум дякував жменьці землян за їхню віру, завдяки якій планету вирвали з пащі неминучої смерті. Сектанти впали в екстаз, ще більше, ніж раніше, переконані в силі своєї віри, хоча її головна догма буквально щойно розвернулася на 180 градусів. Фестінгер же отримав докази своєї гіпотези: "...людину з переконаннями важко змінити. Скажіть їй, що ви з нею не згодні, і вона відвернеться від вас. Покажіть їй факти або цифри, і вона спростує ваші джерела. Якщо ж ви будете волати до логіки, він просто не зрозуміє, що ви хочете йому сказати".
Зіткнувшись з інформацією, яка суперечить нашим переконанням або вірі, ми намагаємося позбутися дискомфорту. І якщо частина наших колишніх поглядів легко коригуються, то зміна ідеологічних пристрастей коштує непомірних когнітивних зусиль. Набагато простіше позбутися дискомфорту, викликаного конфліктом різнорідної інформації, прийняти заспокійливу брехню і відкинути тривожну реальність.
