Як приготувати ідеальний музичний коктейль? Якщо виходити з рецепту Brothers of Metal, потрібні 8 друзів, скандинавська міфологія, потужна музика, максимально різноманітне звучання і гумор. І що виходить в результаті? Ну давайте спробуємо розібратись.
Ця історія почалась з компанії друзів, що розважалась тим, що збиралась у когось з них вдома і писала різноманітні пісні, пробуючи різні жанри. Однієї ночі в 2012 вони вирішили написати пісню, “якою б пишався сам Manovar”. Так народилась пісня “Son of Odin”, а з нею, по суті, і гурт Brothers of Metal.
Свою роль зіграла тоді і випадковість. Четверо з цих друзів грали на той час в невеличкому дез-метал гурті Tempory, який якраз залишився без ударника, коли отримав пропозицію від місцевого промоутера. Замість старого гурту вони запропонували промоутеру демку тієї самої пісні, як новий проект. Промоутеру вона сподобалась і їм запропонували зіграти 30-хвилинний сет через 2 тижні в місцевому клубі. Пропозиція була прийнята і так народився новий гурт.
Цікаво, що приймаючи цю пропозицію, вони не мали матеріалу на 30 хвилин. У них була одна пісня. Тож за ці 2 тижні вони оперативно пишуть ще п’ять. Але ця імпровізація спрацьовує. Друзі отримують купу задоволення від процесу, глядачі їх приймають, а у них поступово відкриваються нові перспективи.
Станом на 2015 вони розуміють що в них вже достатньо матеріалу на власний альбом і починають роботу, яка завершується його виходом в 2017 під назвою “Prophecy of Ragnarök”. При чому по зізнанням музикантів гурту, вони були приголомшені статистикою його прослуховувань, оскільки не маючи особливого бекграунду, навіть не розраховували на такий успіх.
Тим не менш, успіх був цілком заслуженим. Це хороша якісна робота від семи “братів” і “сестрички”, багато в чому побудована якраз на наявному різноманітті. Три вокаліста з дуже різними манерами виконання, три гітариста, у кожного з яких своя манера гри, а також стандартний пакет з басиста і ударника. Як описує один з учасників гурту, вони, маючи такий вибір, могли обрати для кожного фрагменту пісні хто з вокалістів краще підходить для нього, а гітаристи мали свободу ідей, бо те чого не міг зіграти один, міг перехопити на себе інший. Це дозволило їм витягти максимум з кожної пісні.
В 2018му вони вже маючи контракт з лейблом “виходять в люди”: починають з’являтись їх сингли з минулого альбома у вигляді кліпів на ютубі.
Першими стали титульна пісня альбому “Prophecy Of Ragnarök” і балада “Yggdrasil”.
Вже в цих відео, особливо в першому, почали проявлятись типові фішки гурту. Коли в здавалось би серйозний відеоряд потрапляли максимально несерйозні речі: використання зброї як музичних інструментів, нанесення бойової розкраски в формі літер латинського алфавіту, меч в гітарному футлярі… Комедійна складова була одразу органічно вплетена в ці сюжети, що зробило їх відмінними від інших гуртів, що працюють над вікінгською тематикою.
До речі, по цим раннім відео помітно як абсолютно комфортно роблять різні дурості їх музиканти, але їх “сестричка” Ілва виглядає дещо скованою в цих перших записах. Тут вірогідно грала свою роль різниця в попередніх досвідах. Якщо “брати” майже всі до того встигли трошки по виступати з різними метал гуртами, як наприклад:
То вона в той же час виступала (і схоже паралельно продовжує) в фолк-поп дуеті Good Harvest.
Це максимально контрастні речі і очевидно що хлопцям з таким бекграундом було легше перелаштуватись. Але Ілва ще своє швидко навертає і в пізніших відео “братів” вже виглядатиме навіть розкованіше за решту, отримуючи задоволення від процесу по максимуму. Наприклад в хронологічно 4му їх кліпі “The Mead Song”.
Максимально комедійне відео, де вже весь гурт відривається по повній і помітно по міміці наскільки це вже стало комфортним для тієї ж Ілви, котра тут один з центрових персонажів.
Ще одна річ, на яку одразу варто звернути увагу: мужик в шипастому шоломі, якого можна побачити в більшості їх відео. Роль у нього проста, але важлива: він кожен раз потрапляє в халепу, найчастіше летальну і майже завжди гумористичну. Така от у них традиція ще з самого першого кліпу.
Одним з небагатьох виключень в вище згаданої традиції став один з технічно найнезвичайніших їх кліпів. Це кліп до пісні “Fire, Blood And Steel” і його особливість в 360 градусній зйомці, при якій глядач може вільно обертати камеру мишкою і обирати на кого дивитись.
Тут нема звичного для них відео-сюжету, що компенсується рідкісним видом інтерактивності (я мабуть за весь час не більше 2х кліпів з цією технологією бачив). Зате несерйозність в поводженні тут збережена в повній мірі.
В 2019 році починається активна підготовка до виходу їх другого альбому. Називався він “Emblas Saga” і вийшов в 2020. Маючи вже значний досвід, гурт підходить до його написання з максимальною відповідальністю і виводять своє звучання на новий рівень. Новий рівень епічності дуже добре можна відчути на прикладі пісні “Njord”.
Епічна пісня і максимально епічне відео розбавлене комедійною пасхалкою (часова відмітка 3:20) і “сценою після титрів”.
До речі, в своєму інтерв’ю один з вокалістів відмічає що не всі глядачі зацінюють їх гумор. Є дві “проблемні” категорії: ті для кого це “крінж” і ті хто відносяться до їх вистав надто серйозно. На щастя ці категорії не роблять погоди, а їх успіх попри таких критиканів доводить що не треба намагатись сподобатись кожному.
Тут варто згадати пісню “One”. Прекрасний гімн, а відео до нього може слугувати гайдом по їх несерйозності. Купа комедійних моментів, а в ключовій точці пісні гітарне соло в лодці посеред озера. Чортовськи красива сцена, позбавлена будь якого сюжетного сенсу. Але вони хотіли сцену в лодці, вони зробили сцену в лодці.
Креатив гурту проявляється і в тому як вони описують свої ролі:
Joakim Lindbäck Eriksson - “бойовий клич” ("battle cries"), що у них значить фронтмен
Ylva Eriksson - “голос Валькірій” ("voice of the Valkyries") - фронтвумен
Mats Nilsson - “голос богів” ("tongue of the gods") - гроулер
Emil Wärmedal - “лютня потужного шторму” ("lute of heavy thunder") - бас
Mikael Fehrm, Pähr Nilsson, Dawid Grahn - “лютні блискавки” ("lute of lightning") - гітари
Johan Johansson - “молот і бойові барабани” ("anvil and war drums") - ударні
По суті тут ми бачимо доведений до абсурду пафос, що є і вцілому характерним для них ходом.
А що може бути пафосніше качалки? Думаю саме таке питання вони задали собі, коли робили сатиричне відео до пісні “Kaunaz Dagaz”.
Як на мене, це наразі найкращий їх витвір в усіх сенсах: як музичному, так і відео-сатиричному. Максимально колоритний фон у вигляді імпровізованої вікінгської качалки. Простенька сюжетка про тренування, що відкриває безліч можливостей для жартів аля “руки не з того місця”. І все це під красиву мелодію, яка починається як балада і переходить в епічний гімн, в якому відчувається позитивний настрій і віра в свій успіх.
Але і вцілому у них дуже високий відсоток дійсно цікавих композицій. “Ride of the Valkyries”, “Powersnake”, “Death of the God of Light”, “Siblings of Metal” і тд. Обидва їх наявних альбоми варті цілісного прослуховування, а не лише знайомства з окремими піснями.
Наразі йде підготовка до виходу третього їх студійного альбому і дві пісні з нього вже доступні до прослуховування: “Berserkir” і “Other Son of Odin”.
Поки що я не бачив дати виходу цієї нової збірки, але думається що це перспектива не дуже далекого майбутнього. І судячи з того, що майстерність і досвід “братів” тільки зростає, нас чекає черговий епік.
Не знаю як вас, а мене радує, що в сучасній музиці ще лишаються гурти які творять не заради своїх амбіцій, а в першу чергу заради власного задоволення. Гурти які можуть дати волю внутрішній дитині. Гурти які можуть сказати “а прикольно було б зробити…” і роблять це. Гурти які зібрані не з цинічних міркувань, а щоб друзі могли попрацювати разом.
Це справжнє щире мистецтво. Можливо не для широкої аудиторії і не для бомондних критиків. Але воно і не має бути для всіх. Для всіх є продукти широкого вжитку, а мистецтво… воно завжди суб’єктивне і не мусить чіпати кожного. Головне просто знайти те яке чіпає тебе. Мене вони зачепили ще 5 років тому і чіпляють надалі. І хто зна, можливо сьогодні зачепить ще когось.
