Говорячи про французьку музику навряд багато хто подумає саме про метал. Найближче що можуть згадати, це вірогідно рок опера Моцарт. Шикарна штука, але це всетаки не зовсім те. А в той же час Франція стала домівкою для щонаймеше двох доволі цікавих пауер метал гуртів. Про них і піде мова.
Гурти достатньо різні за звучанням і тематикою, хоча і починали з доволі схожого матеріалу. В обох випадках має бути цікаво простежити їх розвиток, оскільки обидва гурти з кожним альбомом тільки додавали в якості. Одні в результаті прийшли до творчості яка перевіряє на міцність моральні кордони, а інші залишились вірними фентезійній музі.
Heavenly. Рух до вершини “18+”
Почнемо зі “старичків”. Гурт Heavenly (анг. “небесний/божественний”) було сформовано ще 30 років тому, у вже далекому 1993. Хоча до 1994 вони носили іншу назву: Satan’s Lawyer (пламенний привіт стереотипу про “металюг-сатаністів”). Але потім вирішили що настав час радикальних змін і “змігрували повище”.
В той же час вони остаточно визначились і зі своїм музичним спрямуванням під впливом гурту Helloween. Щоправда, до перших їх власних синглів залишались ще цілих 4 роки. Перший же альбом “Coming From the Sky” вони випустили аж в 2000 році.
По альбому помітно що гурт ще тіки набивав руку. По суті це доволі типовий пауер метал, який поки ще не надто виділяється серед конкурентів. Як приклад, один з треків з того альбому:
Вже на другому альбомі “Sign of the Winner” (2001) куди помітнішою стає фірмова для них домішка певної симфонічності. Вище стає і якість, цей альбом вже доволі приємно слухати. Це знаходить відгук як серед слухачів, так і серед спеціалістів. Він відкриває гурту спершу двері до спільного концертного туру з Edguy, а потім, в 2002, і до дебюту на сцені Вакена (мрії мабуть кожного металіста).
Для написання наступного альбому в них йде дещо більше часу і… таке враження що вони його витратили щоб зробити свої пісні якнайдовшими: при доволі швидкому темпі музики, характерному для пауера, майже всі пісні мають довжину від 6 до 10 хвилин (Фредді Меркюрі зі своєю рапсодією ними б пишався).
Вцілому до пісень із подовженим хронометражем я ставлюсь добре (моя улюблена Avantasia - Raven Child взагалі має довжину 11:15), але все таки у випадку з альбомом “Dust to Dust” (2004) вони як на мене позатягували свої пісні довше потрібного, або ж недопрацювали з їх динамікою і акцентами. Тим не менше, можна відмітити що про “типовий пауер метал” тут вже доводитьсь говорити менше, хоча б тому, що у більшості пауер метал гуртів нема такого (янгольского?) терпіння.
Але зробимо так, як зробив сам гурт, і підемо далі. Альбом Virus (2006, “до того як ковід зробив це мейнстримом”), став першим дійсно високоякісним альбомом, де вони, навчившись на своєму досвіді, видали щось видатне.
На цей момент у гурту вже явно формується власний впізнаваний стиль звучання. Нема вже затягувань, характерних для їх попереднього альбому. А окремі композиції, такі як “When the Rain Begins to Fall”, вже на 100% відчуваються “небесними”, відповідно до назви гурту (і ну дуже контрастують з обкладинкою альбому).
Але справжньої вершини їх творчість досягає в 2009му році, з виходом альбому “Carpe Diem” (“жити одним днем”). І тут у нас нарешті є привід згадати амурні стереотипи про французів (не те щоб хотілось, але напрошується). У цього альбому особлива естетика в усьому. Красиві мелодії, які так і проситься побачити в якомусь фільмі про Казанову (і байдуже що він італієць), одна за найвишуканіших обкладинок альбому, що яколи небуть бачив і… кліпи до пісень з рейтингом 18+.
Головним шедевром альбому, та і гурту вцілому, я б назвав “Lost in your Eyes”. Прекрасна, мелодійна, епічна пісня, шикарно акцентована хоровими вставками, якій хочеться підспівувати при кожному прослуховуванні. В англійській розмовній мові є слово “eargasm” для опису максимального кайфу від того що ти чуєш, і думаю тут воно підходить і ідеально, і символічно.
Доречі саме з цієї пісні я зацікавився гуртом і у мене було 3 стадії її сприйняття:
Коли я її тіки послухав: офігенно красива романтична пісня, про чисті щирі почуття.
Коли я звернув увагу на обкладинку альбому і у мене з’явились смутні підозри в чистоті цих почуттів і того про які “очі” може йде мова.
Власне, обкладинка альбому. Готична естетика, прекрасні жінки, воістину французька елегантність. Коли я знайшов кліп і впевнився в своїх підозрах. Дівчина яку вони підібрали для відео не залишила жодних сумнівів на яких саме “очах” вони акцентували увагу.
Окрім неї, не можу не згадати ще дві дуже примітні пісні з цього альбому. Перша з них це титульна, “Carpe Diem”:
В цій пісні є певна величність і масшабність, при якій не складно уявити, як її виконують як частину якоїсь рок-опери, в її піковій частині.
А друга це "Ode to Joy”, “ода радості”. Вона починається з мелодії одноіменної оди Бетховена і переходить у їх власну епічну композицію.
На цьому альбомі вони досягли вершини свого розвитку. Але схоже це стало не тільки досягненням, але і проблемою. З 2009 року і аж до 2022 від гурту не було жодної нової пісні. І тільки рік тому з’явились новини про те що гурт зібрався знову щоб записати новий альбом. На останніх концертах гурт вже показав своїм фанам одну з нових пісень, але я так і не знайшов її в достатньо хорошій якості (є тіки поганенькі записи з телефонів), тож її додавати сюди не буду.
Тим не менш, наразі є привід для інтриги. Що саме принесе новий альбом після більш ніж 14-річної паузи: епічне повернення чи тінь колишньої величі? Час покаже, але перевірити це точно буде цікаво.
Galderia. В кращих традиціях фентезі-металу
Тепер пропоную перейти до їх дещо молодших земляків. Гурт Galderia було засновано в 2006 році. Перші 4 роки сам гурт описує як “роки коли вони набули багатого досвіду”. Ховається за цим 3 саморобних демки, які можна знайти тільки на їх офсайті, і тимчасовий розпад гурту в 2009 з відродження того ж року.
В 2010 ж вони випускають перший свій диск, вже з професійним мастерингом “Rise legions of free Men”. Для знайомства з їх ранньою творчістю хорошим варіантом буде “Land of Galderia”:
Як можна здогадатись з назви пісні, Galderia це назва фентезійного сеттингу який вони створили для своїх пісень. Доволі типова історія для пауер метал гуртів, які часто працюють саме в фентезійному жанрі, через що сам пауер часто називають “фентезі-металом”.
Доречі, своїх фанів вони називають: легіонами Галдеріанців (“legions of Galderians"). Обожнюю це надсерйозне і монументальне ставлення до несерйозних речей притаманне цьому жанру.
Але повернемось до історії гурту. В 2012 році вони випускають вже повноцінний альбом "The Universality". Тут особливої уваги заслуговує “Children of the Earth”. Це не тільки статистично найпопулярніша пісня альбому, а і здоровий, приємний і якісний приклад 7+ хвлинної композиції, порівнявши з якою, якраз можна добре відчути недоліки 3го альбому попереднього гурту.
Також хочеться відмітити пісню “Sundancers”. Доволі незвична суміш пауеру в який схоже додали певні нотки натхнені танцювальною музикою з доволі цікавою манерою вокалу.
В 2016 році, поки готувався їх третій студійний альбом, вони завітали в Польшу і записали там акустичний альбом “Radio Unplugged”, який було випущено в перший день 2017 року. І слухаючи це, я просто не можу не уявити середньовічну таверну і музик що виконують це для місцевої юрби. Дуже атмосферна музика!
Відео до пісні “Grundwald” дуже добре демонструє як вони записували цю акустику з хором.
А слідом за акустикою вийшов і повноцінний альбом “Return of the Cosmic Men” (2017), який і до нині залишається найпопулярнішою роботою гурту (хоча моїм особистим фаворитом таки є його наступник). Енергічна і епічна “High Up In the Air”, з якої я почав частину про Galderia, якраз була синглом до цього альбому. А в самому альбомі досить багато гідних пісень, як наприклад “Shining Unity”.
Доречі, я вище вже згадував про танцювальні нотки в одній з їх більш ранніх пісень. Тут же є така, де відповідний потенціал відчувається вже кожною клітинкою тіла: “Blue Aura”.
А от пісню “Living Forevermore” звідти ж, мені особисто більше подобається слухати в акустичному варіанті:
Щодо цього альбому є ще цікава ремарка від самого гурту. Хоча альбом не створювався як концептуальний, але пісні в ньому об’єднані навколо теми пробудження людства.
Ну і нарешті 2022 рік і альбом “Endless Horizon”. Як на мене, то найсоковитіший альбом з усіх що гурт робив. Майже кожна пісня прямо в ціль.
Найепічнішою роботою альбому стала “Striking the Earth” і це точно одна з найкращих їх пісень за історію гурту.
Також хочеться звернути увагу на пісню “Eternal Paradise”. Вона починається ніби мелодія з якогось вестерна, і розвивається в оду практично космічного масштабу:
Ну і по традиції, і в цьому альбомі від пісні під яку важко всидіти на одному місці не обійшлось:
Ну а взагалі ці 2 альбома гурту Galderia (особливо останній), як і “Carpe Diem” гурту Heavenly, я б рекомендував до повного прослуховування. Вони того варті!
Отакий от вийшов відносно короткий екскурс в пауер метал сцену країни мушкетерів і круасанів. Один гурт до крайнощів дорослий, інший зберіг певну дитячу мрійливість. Але обидва варті уваги і мають цікаву творчість.
