Так грав скрипаль…натхненно, віртуозно!
Здіймав в душі стихії почуттів!
В бурхливому коханні, в тихій млості
Печалився та плакав, та радів.
І джерельцем дзвеніли ніжно звуки,
Переплітались квітами степів.
І в горах многозвучні перегуки,
Немов з небес відлунням линув спів.
І раптом — птахом, спійманим у клітці
Мелодії трагічний уверед
Звучав так гірко, високо так в скрипці,
Неначе в серці, болю посеред…
Так грав скрипаль зворушливо, бентежно!
Думки будив тривожні у мені.
А я зрікався їх, не обережний!…
Заплющив очі, слухав в далині
Пташиний спів та оповідки вітру,
Що заблукав між косами верби.
Чув плескіт річки теплим днем у літі,
З-під хмарки сонце дивиться в степи…
І раптом в мій, у тихий ирій мрії
Ця музика ввірвалась… - грав скрипаль!
Вертав у день немов у безнадію,
Гукав в кохання, в радість та печаль…
