Всі ми хоч раз чули про таке слово -СОЦІОФОБІЯ. А навіть інколи називаємо своїх друзів, знайомих.
Що ж це таке ? Соціофобія- це стан людини, коли вона намагається уникнути соціуму. Раніше такий стан називали-невротичним. Да це захворювання , і воно відноситься до невротичних захворювань. Але цього не потрібно боятися. Бо ми всі чогось боїмось: собак ,вогню, вибухів. А отже це не повинно впливати на наші взаємовідносини один із одним. Взагалі соціофоби це ті люди ,котрі бояться публічних виступів, відвідувати місця ,де зазвичай велика скупченість людей.
Хоча можна сказати на всі 100 відсотків, що такі люди просто намагаються вберегти себе, від тих хто їх буде булити, насміхатися. А от хворі на соціофобію вважають себе невиліковно хворими. А давайте раціонально глянемо на цю проблеми, та проаналізуємо. Коли людина інсулінозалежна , це дійсно невиліковна ,але ж із за цього вона не ховається від людей. До прикладу мій знайомий ,котрий із дитинства хворий на цукровий діабет, і є інсулінозалежним, до війни грав у баскетбол за Маріупольський клуб,а коли почалася війна захищав своє рідне місто ,а тепер боронить Україну на одному із напрямків Донецької області. А знаєте чому ? Да тому ,що він не вважає себе особливим із за того ,що йому доводиться вчасно колоти інсулін. І він не намагається привертати до себе увагу, та уникати людей.
А от страх перед людьми, у соціофобів перемагає і вони постійно уникають оточуючих. До того ж така поведінка приводить до того, що людина весь час відчуває самотність та невпевненість у собі. До речі у таких людей з часом можуть виникати інші невротичні розлади. Про що це говорить ? Живучи в постійному страху перед взаємодією із іншими, інколи такі стани не лікують , а намагаються приглушити свій страх -алкоголем ,наркотиками. Та часто виникають нав’язливі думки типу ,,у мене трястимуться коліна, руки ,коли на мене будуть звертати увагу сторонні, тому мабуть я не піду на вулицю, чи на чиєсь день народження”.
Тому кращим рішенням цієї проблеми не відкладати до ящика похід до лікаря, психотерапевта, психолога. Я завжди вважаю ,що не має не вирішених проблем ,є лише інколи наша лінь ,щось робити заради щоб жити повноцінним життям, бути щасливим дихати на повні груди.
