Ностальгія: туга за кращими часами, які залишилися в минулому. Незалежно від того, чи це бажання повернутися в минулу історичну епоху, чи просто в минулий рік, ностальгія є звичайним явищем, яке відчуває багато хто з нас. Тому, можливо, не дивно, що середньовічні суспільства так само відчували бажання повернутися в минуле. Зокрема, в різних європейських країнах виникла серія міфів про повернення колишнього великого короля, який просто спить, чекаючи свого часу, щоб повернутися і врятувати свою батьківщину.
Ці міфи про «гірських королів» з’явилися в усьому світі, але отримали найбільшого поширення в Європі, де фігурують як міфічні, так і реальні історичні особи, такі як король Артур, Карл Великий і король Португалії Себастьян I. Ми зосередимося на двох найвідоміших із цих міфів: про тривалий сон і майбутнє повернення великого імператора Священної Римської імперії Фрідріха Барбаросси та останнього візантійського імператора Костянтина XI Палеолога.
Фрідріх Барбаросса: Король під горою
Брати Грімм, відомі колекціонери німецьких міфів, записали історії про великого імператора Священної Римської імперії Фрідріха I Барбароссу (правління 1155–1190), який спить під горою в Німеччині. Міф вперше був записаний у сімнадцятому столітті, але, безсумнівно, він простягнувся далі в минуле. Згідно з цими легендами, Барбаросса насправді спить глибоко під Кіфхойзером, ланцюгом пагорбів у центральній німецькій області Тюрінгія, очікуючи важкого часу для своєї країни. Згідно з легендами, ворони, що кружляють над Кіфхойзером, є ознакою постійної присутності Барбаросси під пагорбами. Коли він нарешті прокинеться, він відновить велич Німеччини та створить процвітання для країни.
Такий вибір історичної постаті в цьому міфі не є просто випадковістю. Для Німеччини, особливо протягом Середньовіччя та раннього Нового часу, правління Барбаросси було вершиною сили Німеччини. Він, безсумнівно, був одним із наймогутніших європейських правителів свого покоління. В наступні століття існування німецької держави ностальгія по сильному правителю тільки ширилася.
Костянтин XI Палеолог: Мармуровий імператор
Туга за минулим властива не тільки Німеччині. Але в той час, як німці, можливо, сподівалися на посилення Священної Римської імперії під керівництвом Барбаросси, греки натомість сподівалися на відновлення давно втраченої Візантійської імперії, в якій домінували грецькі елементи. Греки перебували під владою Османської імперії майже 400 років, що зробило свободу Греції важливою причиною у свідомості та пам’яті нації. Ця туга за відновленою Візантією навіть вплинула на політику грецького уряду після здобуття незалежності в дев’ятнадцятому та на початку двадцятого сторіччя під назвою "Μεγάλη Ιδέα", або Велика ідея, повернути землі у занепадаючої Османської імперії.
Одним зі способів демонстрації цієї туги за візантійським минулим було вірування в те, що останнього імператора Візантії Костянтина XI Палеолога (правління 1449–1453) під час останнього наступу османів на Константинополь ангели перетворили на мармур і помістили під центральними воротами Константинополя, відомими як Золоті ворота. Ця легенда виникла майже відразу після османського завоювання Константинополя, але особливо популярною вона стала в 1820-х роках, коли Греція вела свою війну за незалежність проти османів.
Костянтин справив значний вплив на греків. Його використовували для надихання солдатів під час Грецької війни за незалежність, а також під час наступних воєн між Грецією та Османською імперією. Справді, третій король сучасної Греції, Костянтин I (правління 1913–1917, 1920–1922), навмисно отримав ім’я Костянтин, і здавалося, був готовий відвоювати Константинополь. До того, як грецькі війська були розгромлені в Малій Азії під час греко-турецької війни 1919–1922 років.
Статуї Костянтина існують по всій Греції. В Афінах їх дві: одна на площі біля головного собору, інша на набережній у передмісті Палео Фаліро. Пізня візантійська столиця Пелопоннесу, Містра, може похвалитися ще однією статуєю останнього візантійського імператора, який раніше служив деспотом або провінційним правителем Містри, перш ніж стати лідером усієї імперії. Купити ікони Костянтина можна по всій Греції, де він вважається неофіційним святим. Золоті ворота, під якими нібито спить мармуровий Костянтин, давно замуровані турками. Земля навколо воріт також закрита від відвідувачів. Що вказує на певний острах турків щодо цієї легенди.
Приклади останніх сплячих королів включають Себастьяна I Португальського, чиє королівство потім було поглинено Іспанією на 60 років, і короля Родріго, останнього вестготського короля Іспанії, чиє королівство було захоплене Омейядами. Популярність таких історій про середньовічних правителів демонструє прихильність, з якою нащадки їхніх підданих сприймали колишні золоті віки власних держав.
