Вітаю. Зазвичай я не пишу на такі жахливі теми, але історія настільки шокувала мене, що я не зміг про неї не поділитися.
В сучасному світі надзвичайно багато часу приділяють проблематиці сімейного насильства. Це дуже складне (як морально, так і юридично) питання, адже сімейні відносини не мають якихось конкретних рамок в законах. Інакше кажучи, багато різноманітних моментів в середині сім’ї, в буквальному сенсі неможливо регулювати. Але сучасне суспільство бореться з цим старається прописати та попередити найбільш характерні та складні моменти, що складно назвати нормальними.
Історію я трохи скорочуватиму, щоб не перенавантажити довгочит
Я вирішив розповісти про таку жахливу (мабуть, одну з найжахливіших) історію, яка демонструє думку:
Нема ніяких перепон людського насильства, навіть в кругу сім’ї
Бажання створити ідеальну сім’ю
Йозеф Фріцль намагався створити ідеальну сім’ю з дружиною Розмарі. Вони одружилися в далекому 1956 році. Йозеф не мав на меті купувати будинок. Він постійно говорив дружині по власний, побудований будинок, де всі зможуть жити в злагоді та сімейній щасливій ідилії. Але всім цим щасливим моментам не судилося збутися… хоча, точніше сказати, частково не судилося.
Під приводом бажання мати велику родину, він вкладав неймовірні ресурси для будування багатокімнатного будинку. Особливу увагу приділяв підвальним приміщенням. Так як дружина та діти не розумілися на будівництві, ніхто особливо не знав, наскільки великим є будинок, а особливо той факт, що замість простого підвалу Йозеф створив, скажемо так… ще один повноцінний поверх. Кілька кімнат, всі необхідні санітарні умови підтверджували можливість довгострокового існування в підвальному поверсі роками.
Важливо те, що будинок був створений таким чином, що була можливість всіх та все контролювати.
Так як Йозеф планував велику родину, то Розмарі без всіляких сперечань погоджувалась на ідею про народження багатьох діточок. Ось так поступово їхня родина наповнювалася синами та дочками. В цілому сім’я дійсно була здоровенною - двоє синів та п’ять дочок.
Останньою донькою була Елізабет. Вона народилася в 1966 році. Батько не міг дозволити, щоб її янголятко хтось чіпав. Надзвичайна опіка поступово почала переростати в щось більше та жахливе. В 11-річному віці Йозеф Фріцль вперше проявив сексуальну цікавість до доньки. Так, він зробив саме те, що ви подумали (і подібне ставалося достатньо часто). Тому психіка дівчинки більш-менш була в нормі так як вона сприймала це за норму.
Коли Елізабет стала старшою, почала вчитися та працювати, в Йозефа поїхав дах. Він не міг прийняти того факту, що до його доньки буде торкатися інший чоловік. Ві переслідував доньку, контролював її кожен крок. Але найжахливіше сталося в той період, коли Елізабет стала повнолітньою.
24 роки в підвалі та постійні ґвалтування
28 серпня 1984 року Йозеф Фріцль заманив повнолітню доньку до підвальних приміщень та зачиняє. Іншими словами, він взяв в полон власну доньку. Щоб її зникнення не було настільки шокуючим, щоб не дійшло до поліції, батько змушує її написати листівку про її небажання жити в цьому будинку. В листівці, дівчина під тиском батька також написала про своє рішення втекти з дому та приєднатися до сатаністського культу. В той час подібні секти мали неймовірний вплив, тому листівки було достатньо, щоб не відкривати справу.
Звичайно ж, що дівчина весь цей час знаходилась під власним будинком, на мінус першому поверсі. Батько регулярно сексуально зловживав власною донькою.
Звичайно ж, що постійний сексуальний контакт приведе до вагітності. Згодом це сталося. Дівчина завагітніла від власного батька в серні 1986 року. Але через погані умови існування в неї стався викидень.
Потім Елізабет завагітніла від батька вдруге. На цей раз вагітність пройшла більш менш нормально. Йозеф врахував помилки, та почав таємно від родини приносити до підземного поверху ліки, особливо вітамін D для компенсації відсутності сонячного світла. В 1988 році на світ появилась донька/онучка Керстін. Яка й надалі залишалася в цьому самому підвальному приміщенні разом з матір’ю.
А ще через два роки, Елізабет народила ще одну дитину — сина/онука Стефана. Хлопчик також став в’язнем власного батька/діда.
Ситуація ускладнювалась, адже через два роки Елізабет знову народила дитину — доньку Лізу. Спочатку Стефан вирішив піти на хитрість та відібрав дитину в Елізабет, змусив її написати листа, нібито, що треба приглянути за дитиною. Після цього ініціював ситуацію, наче Лізу в коробці підкинули до їхніх дверей. Іншими словами, він видав ситуацію так, наче блудна донька народила дитину, але піклуватися за нею не здатна, тому підкинула своїм батькам. Таким чином, сім’я, що нагорі поповнилася ще однією дитиною. Ніхто навіть подумати не міг, що це інцестне дитя.
В 1993 році, Йозеф Фріцль змусив доньку Елізабет та двоїх дітей/онуків руками далі розкопувати підвальне приміщення. Він розумів що в такому крихітному місці неможливо існувати трьом людям, тим паче інцестні діти потроху підростали. Бідна Елізабет з двома дітьми власноруч збільшили кімнату з 35 квадратних метрів до 55 квадратних метрів.
Але на цьому жахіття бідної Елізабет не закінчилися. Наступного року, 26 лютого дівчина знову народжує доньку, назвала Монікою. Розуміючи, що в такому просторому приміщенні крики дитини можна почути нзверху, Йозеф провернув аналогічну хитрість, як із Лізою, але на цей раз змусив записати прохання Елізабет. Вона на диктофон промовила необхідні слова, і через певний час на порозі їхнього будинку, в колясці Розмарі знайшла дитину, а через певний час і дзвінок начебто від Елізабет. Але по факту, Йзеф просто використав запис сказаних слів ув’язненої доньки, а дзвонив із таксофону, щоб не було можливості відслідкувати дзвінок.
В 1996 році Елізабет знову народжує від власного батька — близнюків-хлопчиків. Але один не зміг вижити і на третій день помер. Іншому вдалося вижити.
Щоб приховати сліди, Йозеф в спеціальному котлі спалює тіло немовляти. Інший же близнюк, ім’я його Олександр 15 місяців знаходився в підвалі, а коли зникла необхідність кормління груддю, був хитрістю підкинутий Йозефом до сім’ї нагорі за аналогічною схемою, як попередніх дітей.
В 2002 році Елізабет знову народжує. На цей раз Йозеф вирішує сина/онука Фелікса залишити в підвалі. Це було пов’язане з тим, що Розмарі вже не могла фізично доглядати за такою кількістю дітей. Та й старість вже достатньо сильно заважала.
Наслідки вчинків Йозефа Фріцля
Так би все і продовжувалося до самої смерті Йозефа Фріцля, але в 2008 році стався досить складний випадок. 19-річна Керстіна, донька/онука, яка все життя була в підвалі тяжко захворіла. Аспірин та прості ліки, які надавав Йозеф Елізабет не допомагали.
Тому він вирішив на масштабний обман. Вивів з-під підвалу доньку та всіх дітей/онуків. Все це подав, наче блудлива донька повернулася додому. Під час сеансу в лікарні Йозеф наполягав на досить дивних речах, зокрема обов’язковості огляду та лікування Керстіни без офіційних документів, анонімно, без зайвих очей. Саме в цю мить, такі дії привернули увагу правоохоронних органів. До того багато сказаних слів матері виявилися для медичного персоналу досить сумнівними, а невпевненість остаточно довела гіпотезу про те, що в цій ситуації щось не так.
Опинившись під вартою, Елізабет зізнається в тому, що була ув’язнена батьком на довгих 24 роки, і всі її діти народженні від нього.
Звичайно ж історія стала справжнім шоком не лише для оточуючих сімей, які жили поруч, але і для органів опіки. Вони ніколи не бачили ніяких порушень закону зі сторони сім’ї Йозефа. Це давало привід надати дозвіл для офіційного всиновлення тих дітей/онуків, яких нібито підкинула Елізабет до будинку.
Судовий процес мав жахливу, але велику популярність. Майже всі газети та радіоканали слідкували за процесом суду. Перед судом, Йозеф Фріцль зізнався в тому, що тричі на тиждень ґвалтував свою доньку потягом 24 років. Вона йому народила аж сімох дітей/онуків. Також було доведено і той факт, що Йозеф вбив одну з дітей (один з близнюків).
Незважаючи на такі жахаючі обставини, він намагався себе виправдати. Розповідав, що любить всіх своїх дітей. А 24 роки в підвалі та постійне сексуальне насильство — це покарання доньки за те, що в підлітковому віці перестала слухатися батька, знайомилася з жахливими хлопцями. Розповідав, що підвал облаштував з любов’ю. Поставив телевізор, магнітофон, регулярно приносив іграшки.
Від сімейства все це він приховував надзвичайно витончено та продумано. Він створив легенду про те, що підвальне приміщення — це його місце роботи, де він працював над кресленнями нових автомобілів. Так як в сім’ї, він був головним, то залізно забороняв всім спускатися до підвалу. Ні при яких умовах не заглядати сюди, не перевіряти його, якщо зикне в “робочому” місці на кілька днів.
Також серед його виправдань часто звучало слово консенсусна згода на сексуальні відносини. Іншими словами, він намагався пояснити, що Елізабет не була проти їхнього статевого зв’язку.
Багато чого він говорив про свою матір. Спочатку розповідав, що вона найкраща в світі, але згодом почала його регулярно бити. Інколи била до пів смерті. Незважаючи на це все, він бажав, щоб його мати його любила. Коли Йозеф побудував свій здоровенний будинок, то запропонував матері переїхати та жити з ним. Це дало можливість Йозефу робити те, що сам відчував від матері в дитинстві. Згодом він розповів всім сусідам, що мати померла. Насправді ж, він замурував на горищі всі вікна, та тримав її в неволі, не відпускаючи навіть з горища до самої смерті. Слідчі підозрюють, що Йозеф тримав матір на горищі, в повній ізоляції близько двадцяти років.
Забув сказати, що після детального та клопіткого процесу роботи психіатрів з Йозеформ Фріцльом було офіційно встановлено такі діагнози, як комбінований розлад особистості, в якому акцентувалася увага на межовії, шхотипові та шихоїдні розлади, кремою графою було виділено сексуальний розлад.
Суд постановив Йозефу вирок - довічне позбавлення волі та довічне перебування під тотальним психіатричним контролем.
Якщо чесно, я був в шоці від цієї історії. Це настільки жахливо, що слів немає передати. Особисто я вважаю, що довічного ув’язнення мало, покарання для такого виродка повинне бути відповідним до скоєних злочинів.
Джерела для довгочиту:
