Автор: Ендрю А. Міхта для Politico
Оригінальний допис був опублікований 31 жовтня 2023 року
Противники Америки готуються до ширшого конфлікту - щоб запобігти війні, вона також повинна це робити.
Про автора: Ендрю А. Міхта - старший науковий співробітник і директор Стратегічної ініціативи Скоукрофта в Atlantic Council, США.
Нещодавня промова президента США Джо Байдена в Овальному кабінеті стала ключовим моментом у поглибленні конкуренції між Америкою та її союзниками, з одного боку, і віссю диктатур, що об'єдналися навколо росії, Китаю, Ірану та Північної Кореї, з іншого.
Ця промова фактично об'єднала війну в Україні і ширшу війну, що назріває на Близькому Сході, в два театри одного конфлікту. І якщо «Хезболла» зараз також атакує, це створить для США та їхніх союзників значно більш розширений театр бойових дій, що знову призведе до напруження військових ресурсів.
У той же час, Тайвань, схоже, ще більш ймовірно, стане третьою сферою конфлікту в найближчі кілька років - а можливо, навіть раніше. І Пекін нарощує свої збройні сили - військово-морський флот Народно-визвольної армії вже чисельно перевищує ВМС США, а його сухопутні і ядерні сили зростають швидкими темпами.
Тим часом, незалежно від того, як довго триватиме війна в Україні, росія зайнята розширенням виробництва бронетехніки - в тому числі відновленням пошкодженої техніки з поля бою - і водночас розгортанням системи виробництва воєнного часу у себе вдома. Москва показала, що вона розуміє масовість; і через півтора року російська армія тепер здатна воювати і мобілізуватися одночасно, маючи на меті розширити свої ряди до 1,5 мільйона чоловік.
Простіше кажучи, противники Америки готуються до війни. І все ж у Вашингтоні дебати про національну безпеку рідко починаються з базового визнання того, що Китай і росія розбудовують свої збройні сили не для стримування, а для нападу. Тепер це має бути відправною точкою кожної розмови про оборонні витрати США і їхніх союзників.
Масштабні витрати зброї, боєприпасів і людських життів в Україні мають стати тривожним дзвінком. І США повинні замислитися над тим, чи справляється їхня модель збройних сил, що повністю складаються з добровольців, із завданням створення необхідного військового потенціалу, особливо коли йдеться про підготовлені резерви.
Але це проблема не лише США - модель професійних, повністю добровольчих збройних сил стала домінуючою на всьому Заході. І з огляду на нові реалії, з якими ми стикаємося в Європі та Азії, настав час її переосмислити. Ми повинні визнати, що нинішня кількість чоловіків і жінок у військовій формі просто не відповідає поставленим завданням. Армії, флоти і військово-повітряні сили Заходу просто занадто малі, щоб відповісти як в Атлантиці, так і в Тихому океані - двох взаємопов'язаних театрах, які визначатимуть результат будь-якого майбутнього глобального конфлікту.
Рішення тут полягає не в тому, щоб «розвернутися до Азії», а в тому, щоб відновити західні сили з необхідними резервами. По суті, в цьому дедалі більш нестабільному світі США повинні збільшити свої оборонні витрати і переосмислити, на що вони витрачають гроші і як вони формують свої сили.
І Китай, і росія, а тепер дедалі частіше й Іран, перевернули уявлення про те, що мирна конкуренція відіграватиме себе в глобалізованому економічному просторі, і Вашингтону необхідно обудитися від цієї реальності.
Стримування в Європі і Азії вимагає постійної дислокації, а не ротаційної присутності, яка була тимчасовим заходом для уникнення важкого вибору. Якщо НАТО хоче вижити як життєздатний альянс, стримування і колективна територіальна оборона в Європі повинні стати новим фокусом.
Крім того, в Азії двосторонні гарантії безпеки і регіональні зусилля зі стабілізації регіону мають бути підкріплені розгортанням військ США і членів Альянсу. Оскільки ми вступаємо в період тривалої системної нестабільності, збереження цих двох регіональних балансів від переростання у тотальну війну великих держав буде різницею між миром і ширшим конфліктом, який може перерости в глобальну пожежу.
Для цього Америці необхідно переглянути те, як вона розбудовує свої збройні сили і озброєння. Наведу приклад: минулого року армія США не дорахувалася 25 відсотків призовників, а цього року призов знову не досягнув запланованого рівня. Військово-морські сили також не змогли досягти своїх цілей з набору, і укомплектування американських кораблів стає дедалі складнішим завданням.
Таким чином, США повинні вийти за рамки своїх нинішніх реактивних заяв про «захист порядку, заснованого на правилах», і донести до громадськості те, що насправді стоїть на кону. Їм потрібно припинити говорити про «конкуренцію великих держав» і замість цього запитати, як насправді виглядатиме «перемога» в цьому конфлікті між демократією і диктатурою; як виглядатиме геостратегічна карта, що сприятиме їхнім інтересам та інтересам інших демократій.
США також мають вирішити, які геополітичні центри є критично важливими для їхньої внутрішньої безпеки і подальшого процвітання їхніх громадян. Їм необхідно повернути пріоритети національної безпеки в процес прийняття рішень щодо економічної політики, нагадавши те, що знали попередні покоління, але, здається, забули за останні 30 років - що не можна залежати від свого супротивника в питаннях життєзабезпечення суспільства, а потім розраховувати на перемогу, якщо цей супротивник вирішить розпочати війну. Перерозподіл критично важливих ланцюгів постачання і створення резервів у нашій системі постачання за допомогою «дружньої підтримки» більше не є питанням повторної дискусії про глобалізацію. Це життєво важливий пріоритет національної безпеки як для США, так і для їхніх союзників.
Якщо США будуть змушені вступити у війну, у них не буде часу компенсувати недоліки або накопичувати зброю і боєприпаси. Уроки, які слід винести з України, а тепер і з Ізраїлю, полягають у тому, що США і їхні союзники повинні переглянути те, як побудовані їхні збройні сили, щоб мати можливість розгорнути великі сили з необхідною масою - якщо цього вимагатиме надзвичайна ситуація в країні.
Нам потрібне нове відчуття нагальності загрози, з якою ми зіткнулися, і ми повинні діяти негайно.
