Американці завжди приймуть правильне рішення, перепробуючи перед цим всі інші.
Конфуцій 1488 рік до Гадзи Глада Валакаса
Чесно кажучи, я не вірю, що пишу це. Я не буду тут говорити про кінець Америки як держави чи системи, а радше про її геополітичний вплив на світ.
Спитайте мене пів року тому — я назвав би вас «путінською прошмандовкою» або підіграв би й писав ZOVZOVZOV.
Але зараз ми бачимо тенденцію, причому дуже неприємну.
Невдовзі буде друга частина про вже конкретні кейси факапу, тут просто ввод у піздець. Приємного читання!
Щоб ми були в одному контексті, згадаємо, як усе починалося. Після Другої світової війни світ було поділено між США та СРСР. Уже незабаром після 1945 року союзники зрозуміли, що Сталін прагне загарбати всю Європу, і на противагу цьому у 1949-му створили НАТО.
Почалося глобальне протистояння між США та «совком»: військові бази США гарантували, що глядачам не буде похуй, і якщо совок наважиться загарбати частину їхньої імперії, це буде справжнє їбашилово вже зі США, а не з Німеччиною чи Британією. Америка отримала б ядерний удар за те, що радянські танки перетнули кордон Німеччини, і це давало США великий авторитет серед країн-союзниць. Утім, початок глобального домінування США слід відраховувати ще від Першої світової, адже та війна була радше європейською, ніж світовою, а закріпилося домінування після Другої.
А що таке взагалі імперія? Імперія — це вже не просто велика та могутня держава; це, перепрошую, вайб: бачення речей у світі, система, яка панує над різними етносами та націями й пропонує (або нав’язує) їм своє бачення.
Усі імперії до цього робили це шляхом фізичного захоплення й страху: Британська, Французька, Російська, Японська тощо (і далі в глибину історії). І лише США змогли діяти інакше — вони пішли іншим ШЛЯХОМ.
Вони не прагнуть контролювати, скажімо, уряди Японії чи Кореї (а ці країни, між іншим, колись були дуже далекими від демократії). США створили модель світового устрою, що відносно влаштовує всіх: держави, які починають жити за цією моделлю, отримують великі прибутки та досягнення. Так само американський спосіб життя приваблює багатьох.
Глобальна торгівля, демократія та захист прав — ось що підкорило світ і дало можливість Америці стати світовим гегемоном, зробити власну валюту світовим стандартом і розмістити військові бази вздовж ключових торговельних шляхів. Ну й великі позики на відновлення дійсно зіграли свою роль. А якщо ще більш відверто то саме позики на відбудову після другої дідової зробили доллар світовою резервною валютою.
Америка не наказує Франції, Німеччині чи іншим, що робити; це вільні країни. Оскільки США створили найбільш успішну світову модель — Американський Мір, якщо хочете. Країнам усередині орбіти впливу США просто нема за що між собою воювати чи серйозно сваритися, як було раніше. Бази США — це не окупація, а вплив, і це велика різниця. Філіппін не існує — це все брехня японського ГШ. США не захоплювали їх у 1902 році.
І Америка здобула тотальну перемогу: вона вигадала чіт на гроші — і я навіть не про тупий друк, а про американські боргові облігації. Як це працює. Я — Америка, ви — умовна Японія. Я кажу: «Мені потрібно 500 мільярдів доларів», і випускаю цінні папери, що засвідчують: я винен вам ці 500 мільярдів. Ми обидва знаємо, що я їх навряд поверну.
Японія дає мені гроші й отримує ці папери, які теж коштують 500 мільярдів завдяки авторитету американської економіки й упевненості, що США спроможні заплатити. Папери можна продавати чи закладати. Якщо ви уважно слідкували — побачили, що в глобальній системі грошей стало на 0,5 трильйона більше. Чому? Бо ніхто не сумнівається у стабільності американської економіки: борг США завжди куплять за номіналом. Тож Японія може брати кредити, закладаючи ці папери держборгу США, і таке інше.
Проценти за ними мізерні, з урахуванням інфляції — фактично нульові, тож лишається або перепродаж, або застава. У чому тоді вигода кредиторові? У тому, що США використовують ці гроші, аби купити щось у вас. (Сильна недомовка, але ми сьогодні не про це.)
А що буде, якщо з’явиться умовний японський Трамп-сан і вимагатиме повернути 500 мільярдів, бо Америка обкрадає Японію? Йому скажуть: «Швидко не вийде — бюджет уже ухвалено, чекайте наступного». Якщо він тиснутиме далі, його пошлють нахуй. Так, у договорах усе чітко прописано — але є ще реальні переговори, ПРОДУКТИВНІ РОЗМОВИ тощо.
Якщо ж почати давити і доводити справу до дефолту США, ціна трежеріс у вас на руках різко впаде — а з нею й уся економічна інфраструктура, що була підв’язана під ці папери. Це постріл собі в обидві ноги: кому потрібні боргові зобов’язання країни, що не платить? Думай Те.
15 травня 2025 року американський кредитний рейтинг упав з найвищого рівня на один пункт. Від початку XX ст. він майже ніколи не просідав — навіть під час Великої депресії. Востаннє зниження було у 2011-му при Обєме, але рейтинг швидко повернувся на вершину. Коротко кажучи, це індикатор того, наскільки ваша економіка гуд і наскільки в неї безпечно інвестувати.
Загальна кількість грошей у світі на 66 % складається з цінних паперів, а частка американських Treasuries серед цих 66 % становить 11 %, або 28,6 трильйонів.
Це багато, і ми ще не врахували активи, які залежать від Treasuries.
Так, Mister Trump, торговельний баланс справді від’ємний, але країни не наживаються на вас.
Але ця людина примудрилася збанкрутувати казино, тому sad very sad… От така хуйня.
А тепер ближче до суті. Трамп усе це просто ламає, бо не розуміє фундаментальних основ гегемонії США у світі. Він мислить, як реднек, що Америка стронг енд грейт завдяки авіаносцям, супутникам, виробам Стіва Хуйса та Тіта Джобса. Не новина, що американці не надто раді тому факту, що вони, по суті, захищають своїх союзників в соло. Ба більше, чимала частка американців узагалі не дуже радіє, коли їхня країна щось робить у світі — парадокс, але факт.
Якщо Америка прибере бази з Європи, то Європа почне ставати суб’єктним полюсом, і багато фішок гегемона — як-от згадані вище боргові зобов’язання — братимуться менш охоче. Це потягне за собою каскад: втрата Тихоокеанського регіону, а Японія й Південна Корея теж покладатимуться радше на себе, а не на американців.
Американці бачать себе захисниками гігантського острова під назвою Америка, дбаючи про захист своїх інтересів у його Південній та Північній частинах.
Далі я так облінився, що просто наведу цитату з класики — «Великої шахівниці» Збіґнєва Бжезінського (дуже, до речі, раджу). Дід 25 років тому передбачив відсотків на 70–80, як розвиватиметься геополітика.
Коротко кажучи, Америка займає домінуючі позиції у чотирьох ключових сферах світової влади:
• у військовій — має безпрецедентні глобальні можливості розгортання сил;
• в економічній — залишається основною рушійною силою розвитку, попри конкуренцію з боку Японії та Німеччини (жодна з них не має інших ознак світової могутності);
• у технологічній — зберігає абсолютне лідерство в передових науках і техніці;
• у культурній — попри певну примітивність, має неперевершену привабливість, особливо серед молоді.
Поєднання цих чотирьох чинників робить США єдиною повноцінною наддержавою.
Кінець цитати
Виведення військ США означатиме остаточний розвал НАТО і народження багатополярного світу: окремо ЄС, окремо тихоокеанський союз Японії, Кореї та Австралії, КНР та її вплив в Африці на Індо-Китаї(Але тут саме й минулі президенти пропустили Китайську експансію Африки). Ну й кожен з цих блоків буде мати власну резервну валюту. Америка вертається на свій «Великий Острів». Одна проблема — разом із цим вона втратить купу переваг і загалом знизить стабільність у світі, що так само гальмує розвиток. Війна у Тихому океані між Японією та КНР ніби не стосується Америки, але зупинка торгівлі там боляче вдарить по США — і так буде скрізь. Те саме з переходом до кількох світових валют, долар та євро, тож трюк із баблом із повітря буде вже не лише в Штатів.
Взагалі федералізація Європи триває давно і, як на мене, це одне з найкрутіших політичних досягнень. Останні 25 років процес тягнувся й стагнував, але криза безпеки його підштовхнула. Можливо, ми ще за життя побачимо федеральну армію Європи зі стандартизованою технікою — бо свого часу далі Eurofighter’а справа не пішла. Європа хоче максимально пропєтлять і досі сподівається, що пронесе, хоча з часів інавгурації Трампа вона вже кілька разів показала: Україна нам потрібна й реально вклалася інвестиціями, підсиливши нашу позицію в переговорах із Трампом і не давши йому просто здати нас хуйлу та отримати ВЕЛИКУ ПЕРЕМОГУ.
Чому Трамп прийшов до влади? Загальна криза: надто довго жили добре й без ворогів. І пройоб демів із цією шизо-толерастією був таким, що вже аби хто, хоч чорт із пекла, — лише б усе це скінчилося.
Тільки-но прийшла новина, що Донні втомився й розчарувався перемовинами між Україною та блінолопанією. Ну що поробиш: геополітика — це ж не казино, тут не можна умити руки й піти без катастрофічних наслідків.
P. S. Деякі медіа спекулюють на темі діджея Венса — мовляв, він такий пробивний цинік, що може претендувати на роль наступника Трампа. Панове, панове, панове! Те, що людина (кончена й ображена), яку звинувачують у йоблі дивана, — це ще пів біди. Вони з Трампом так нарубають дров, що аби йому зовсім не вилетіти з політики як персоні. Йому все пригадають: і те, що був рішуче проти Трампа, а потім, коли дали грошей, став за Трампа; і те, як повівся з матір’ю громадянина США, який загинув в Україні, сказавши їй: «Не треба було туди їхати» (при тому, що сам ді-джей служив у війську).
Це глибоко ображена на світ людина, яка будь-що хоче пробитися нагору — це зрозуміло. Але наразі, як на мене, це їхній прайм-тайм: я вірю, що людей діда Байдена ще згадуватимуть як більш-менш спокійних державників. Коротше, ситуація нагадує нашу 2020–2021-у, коли рейтинг зелених почав падати й восени 21 поповзли чутки про імпічмент.
Все буде добре панове, глобальні зміни ніколи не бувають у стані спокою та комфорту.
Всього вам доброго. До Побачення.
