І закрутить світлий вітер
На стежині пил.
Що крізь степ,
Сади,
Між квіти,
Між камінних брил
Аж за обрій,
Обрій димний
Фентезійних хмар.
Заведе у світ незримий
Дивовижних чар.
Розплететься на три коси
В згубний
Темний край,
В небеса,
В неспокій,
В грози,
В усе гірше най… -
В хаотичне
Та руїнне,
В попіл,
Згарь та пил…
І стихії безупинні
Б”ються в небосхил —
Там сплітається стежина
У єдиний шлях
Крізь століття швидкоплинні,
Біди,
Біль,
У крах
Сподівань усіх,
Надії
На красу цвітінь.
І спадає безнадії
Вибухами тінь… —
Наче хмари в дивне літо
Хвилями хвилин
Там здіймає тихий вітер
На стежині пил…
******згарь — тут: випалена місцевість
