Назва. Іліада("сказання про Іліон").
Автор: Гомер(умовна назва поета/поетів, живших у період біля 8 ст. Історично достовірних даних нема)
Значення: національний епос давніх греків. Вважається шедевром світової літератури та еталоном епічного твору. Описує легендарну війну, що, як вважається, мала місце приблизно у середині 13 ст.д.н.е. на території сучасної Турції, між племенами ахейців(еллінів) та тевкрів(троянців).
Головні герої:
Боги:
- Зевс(верховний бог, що влаштував боротьбу богів і людей, щоб зберегти свою владу та розважитися);
- “проахейский корпус”(Гера, Посейдон, Афіна, Гефест, Гермес, Фетіда);
- “протроянський корпус”(Апполон, Афродіта, Арес, Іріда, Симоент, Скамандр, Лето, Артеміда).
Люди – корпус ахейських племен(ахеї, данаї, аргівяни, еліни – спартанці, афіняни, родосці, мірмідонці, пілосці тощо) та корпус троянських племен і їх союзників (трояни, дарданці, лікійці, фракійці тощо).
Персоналії ахеїв:
Агамемнон – верховний воєначальник.
Менелай – брат Агамемнона, чоловік Єлени.
Ахіллес - протагоніст твору, непереможний воїн, надлюдина(навіть по міркам інших вождів, які всі - напівбоги).
Аянт, Діомед - найкрутіші воїни після Ахілла(разом з Агамемноном і Патроклом).
Патрокл - найближчий друг Ахілла, його права рука і найдорожча людина.
Нестор - старий, мудрий дід, що любить розповідати про старі добрі часи. Права рука Агамемнона і довірена особа.
Одіссей - розумний(але не дуже) дядько.
Індоменей - крутий старий вояка, ліва рука Агамемнона і його кращий друг, довірена особа.
Троянці:
Пріам(дуже - дуже старий цар Трої).
Антенор - його розумна права рука.
Гектор - головнокомандувач Трої, син Пріама, антагоніст твору, головний захисник троянців. Наймогутніший ворог ахеян у війні.
Еней - права рука Гектора, наряду з ним - найсильніший воїн Трої.
Сарпедон, Главк і Агенор, Пандар, Астеропей - найкрутіші воїни після Енея і Гектора.
Полідамас - найрозумніший з троянців, ліва рука Гектора.
Паріс - дурний брат Гектора, що спровокував війну, чоловік Єлени.
Вступ(для розуміння подій поеми).
~1250р.д.н.є. Узбережжя сучасної Турції. Ахейські(елінські) вожді вже 10 рік продовжують грандіозну воєнну компанію проти Трої, яка, втім, успішно обороняється. Ахеями, формально, командує Агамемнон(верховний воєначальник за статусом), фактично - Ахіллес (наймогутніший з героїв, душа війська). Троянами - формально Пріам(старий цар Трої), фактично - Гектор(його старший син, наймогутніший воїн та воєначальник Трої).
Історична причина війни - контроль родовищ дорогоцінних копалин та експансія нових територій.
Привід - викрадення Парісом(молодшим сином Пріама) дружини Менелая(молодшого брата Агамемнона) – Єлени(Агамемнон лише цього і чекав; тим паче, усі вожді колись поклялися честю захищати Менелая від образ) та інших скарбів з дому.
Міфологічна причина: образа Парісом Гери і Афіни у далекій юності; прохання Геї зменшити популяцію людей.
“Реальна” літературна причина, озвучена Гомером: страх Зевса перед Героями(напівбогами), бажання знищити їх "за нечестивість” руками Ахілла; заздрість до Пріама, що привів свій народ до процвітання.
Друга причина: вбити клін між богами, щоб вони не повторили переворот проти нього(той мав місце років 30 тому і майже вдався, якби не мати Ахілла - богиня Фетіда).
Ахілл, Аянт, Патрокл та Діомед - найсильніші воїни ахеїв - понищили за 9 років усі 23 міст, що підтримували Трою (місто, через стіни, було важко узяти, тому вирішили спустошувати регіон та ослабляти троян). Троя лишилась одна. Гектор та Еней тримали військо у місті та лише оборонялися, уникаючи прямого бою з Ахіллом, що вже повбивав багато великих воїнів троян, зокрема Кікна, Троїла, Местора.
10 рік війни. Стазис конфлікту. Наступає кульмінація. Гомер починає оповідь.
Сюжет
Після розгрому останнього міста Троади(окрім самої столиці), вожді поділили полонених жінок між собою. Агамемнон забрав собі жрицю Апполона. За це бог влаштував епідемію у таборі ахеїв. Ахілл змусив Агамемнона повернути жрицю назад, щоб зберегти військо. Агамемнон погодився, але за це забрав його полонянку. Ахілл ледве не вчинив різанину у гніві, але був зупинений Афіною. Він дає клятву, що він(та його мірмідонське військо) не буде більше брати участь у війні, якщо його не цінують і ображають його честь. Хай справляються з Гектором самі. Вони, з Патроклом, покидають нараду вождів. З гніву Ахілла, викликаного Зевсом, Гомер починає свою епічну оповідь.
Ахілл просить у матері, щоб Зевс допоміг троянам і ахеї прийшли до нього за допомогою з вибаченнями. Фетіда просить Зевса прославити сина. Той дає обіцянку. Гера його пиляє за це, він погрожує їй побиттям.
Зевс надсилає сон Агамемнону, у якому обіцяє, що сьогодні він візьме Трою. Ахейці ідуть до стін і... Несподівано, троянці вийшли за стіни і вже їх чекають. Гектор знає про ослаблення ворогів і часу дарма не втрачає. Втім, пропонує укласти перемир'я, провівши поєдинок Паріса і Менелая - за володіння жінкою. У поєдинку Менелай майже вбиває Паріса, але Афродіта його рятує. Гектор і Агамемнон заключають перемир'я. Але Афіна зриває його. Починається 1 битва(всього їх у творі 4).
Діомед, підсилений Афіною, влаштовує різанину, виносить Пандара, майже вбиває Енея, навіть нападає на Афродіту та Апполона. Гектор повертається у Трою, щоб повернути Паріса та наказати жінкам молити Афіну спинити Діомеда. Прощається з дружиною і сином, відчуваючи, що може вже не повернутися. Гектор, підсилений Аресом, за допомогою Паріса та Главка, гонить ахеїв. Діомеду та Афіні вдається поранити Ареса, але з Гектором нічого не вдається зробити - сили рівні.
Гектор пропонує завершити битву поєдинком з найсильнішим із ахеїв. Ахеї обирають Аякса. Бій йде безрезультатно, до ночі. Воїни розходяться. Гектор направляє ще одну пропозицію миру, але Діомед дає відмову.
Друга битва. Діомед і Нестор намагаються зупини Гектора, але безрезультатно - Зевс на його боці - він заганяє ахейців у табір і бере в облогу.Гера і Афіна хочуть напасти на Гектора, але Зевс погрожує їм побиттям. Аякса Зевсові доводиться виводити з битви особисто, бо трояни його посунути не здатні. Наступає ніч.
Агамемнон посилає Аякса, Одіссея та Фенікса(відчима Ахілла) до Ахілла з вибаченнями. Ахілл та Патрокл приймають послів, але той дає відмову. Ахейці в шоці. Окрім Діомеда. Він пропонує воювати і без Ахілла. Діомед та Одіссей здійснюють нічну вилазку до табору троян, перехопивши шпигуна Гектора - Долона, вирізають частину командного складу, грабують військо і повертаються з тріумфом до табору.
3 битва. Агамемнон, Діомед та Одіссей героїчно захищаються, але не можуть зупинити Паріса і Гектора. Отримують рани. Гектор заганяє ахейців за частокол і штурмує його, діючи за порадами Полідамаса. Серед ахейців з-поміж "великих” героїв залишається лише Аякс, що очолює захисників.
Гера спокушає Зевса і він засинає. Користуюсь цим, Посейдон виходить із моря і очолює ахейців. Він підсилює Аякса і той майже вбиває Гектора. Еней, Сарпедон, Агенор, Главк, Полідамас та Паріс закривають командира собою і виносять з поля бою. Той втрачає свідомість.
Зевс прокидається і погрожує Гері і Посейдону побиттям. Лише Іріда зупиняє братів від бою. Посейдон повертається у море, а Апполон оживляє Гектора. Той повертається у бій. Бойовий дух ахеян падає до нуля.
Гектору вдається, попри неймовірну опору Аякса, запалити кораблі. Аякс ледве не гине.
Ахілл безжально дивиться на загибель ахеїв. Патрокл, що допомагав пораненим бійцям, повертається і благає відпустити його у бій, не маючи змоги дивитися на загибель товаришів. Ахілл погоджується, дає Патроклу свої божественні обладунки, військо під командування, просить уникати Гектора і не переслідувати троян до міста, а лише відігнати від кораблів. Благає Зевса повернути друга живим.
Патроклу вдається переломити від бою і відігнати троян до міста, почати штурм. Але, у результаті, за допомогою Апполона та Евфорба, він гине від руки Гектора.
Аякс проганяє Гектора, організує оборону тіла Патрокла. Битва за тіло триває довго і жорстко, незважаючи на те, що Зевс влаштував ніч. Аякс благає вбивати їх при світлі дня, що Зевс і робить, повертаючи сонце.
Аякс і Менелай направляють посла до Ахілла з вісткою про те, що Патрокл вбитий. Ахілл вбитий горем і намагається покінчити життя самогубством, але друзі зупиняють його. Його обладунок тепер у Гектора, битися йому нічим. Гектор та Еней практично забирають тіло Патрокла собі, незважаючи на відчайдушну оборону ахейців на чолі з Аяксом. Втім, Іріда закликає Ахілла до бою. Ахілл виходить у бій, закритий щитом Афини, і одним криком змушує троянців тікати. Зевс опускає ніч, припиняючи битву.
Ахілл оплакує Патрокла, мириться з Агамемноном. Мати каже йому, що вбивши Гектора, він загине сам. Він приймає це стоїчно, бо не зможе жити, не помстившись за друга. Фетіда просить Гефеста зробити найкращі, невразливі обладунки(що він і робить). Ахілл не ховає Патрокла, поки що, і дає йому клятву, що принесе до нього бездиханне тіло його вбивці та багаті людські жертви.
Тим часом, Полідамас радить Гектору повернутися у місто, бо інакше, при конфронтації з Ахіллесом, буде мати місце поразка і втрата армії. Гектор не згоден і хоче відкритої битви з Ахіллом – ресурсів на оборону вже немає. А ховатися у місті він не хоче. Через Афіну усі підтримують рішення Гектора.
Ахілл вступає у бій(4, останній, вирішальний). Зевс дозволяє богам битися поруч з людьми, щоб зрівняти сили та утримати міць Ахілла. Сам же насолоджується видовищем. Афіна б’є Ареса та Афродіту, Гера – Артеміду, Гефест втікає від Лето, Аполлон – від Посейдона. Ахейські боги (що символічно) нарешті перемагають.
Ахілл, у гніві, влаштовує справжню бійню. Він, невразливий під захистом Гефеста та Афіни, майже вбиває Енея(урятований Посейдоном) та Гектора(Аполлоном), звертає троян у панічний відступ, заганяє їх у річку Скамандр та почитає їх масово різати у такій кількості, що через тіла річка перестає текти. Астеропей ранить Ахілла, але гине. Лікаон кидає зброю і благає узяти його в полон, але Ахілл безжально вбиває юнака і кидає його рибам. Врешті, сама річка Скамандр підіймається, щоб вбити надлюдину. Ахілл майже гине у боротьбі зі стихією, але боги рятують його(Гефест майже висушує річку) і забороняють нищити Іліон – з Гектором вони допоможуть йому самі.
Ахілл мчить за троянцями, щоб увірватися у місто, але його зупиняє Агенор. Троянця від загибелі рятує Аполлон, але той вже виграв достатньо часу - троянці заховалися. Ахілл добігає до Іліону і в гніві збирається понищити геть усе, щоб дістатися до Гектора, всупереч волі богів. Один лише Гектор, попри благання батьків, відволікає його, виходячи один проти цілої армії. Честь і обов’язок не дозволяють йому ховатися від виклику і наражати на небезпеку місто. Він обдумує варіанти капітуляції або перемир’я, але відкидає їх, як безуспішні. Він корить себе за помилкове рішення прийняти бій, звинувачує себе за загибель своїх воїнів. Їх пам'ять та честь воїна не дозволяє йому втекти від Ахілла у місто, а знання його жорстокого характеру унеможливлює перемовини. Їм вже пізно говорити; лишилося одне, з чим вони обидва тягнули 10 років – з’ясувати все по-чоловічому, один на один, і кров’ю визначити результат війни. Коли Ахіллес наближається, видовище невразливого лютого воїна лякає навіть безстрашного Гектора і він тікає навколо міста, аж поки не бере себе в руки і не йде назустріч своєму страхові.
Кульмінація. Ахілл і Гектор сходяться в поєдинку. Зевс зважує долі героїв, відкликає Аполлона та заохочує Афіну. Тому Гектор гине. Перед смертю він просить віддати для поховання тіло(священний звичай), інакше боги прогніваються(саме так і станеться – скоро Аполлон застрелить Ахілла за його нелюдські гнів та жорстокість). Ахілл та інші ахейці знущаються над тілом Гектора.
Ахілл прив’язує його до колісниці, і, глузуючи та тріумфуючи, їде до табору(місто він при цьому не штурмує). Троянці вбиті горем, а більше за все – батько, мати та дружина Гектора. Населення у істериці. Тепер, без головного героя – захисника, падіння Трої неминуче.
Ахілл приїзжає до табору і кидає тіло Гектора собакам. Він ховає Патрокла, приносить у жертву 12 полоненних троянських юнаків та влаштовує погребальні ігри(спортивні змагання). Найкращими себе показують Аякс, Агамемнон та Діомед.
Проходить тиждень. Аполлон тисне на Зевса, щоб він повернув тіло героя родині. Посейдон, Гера та Афіна проти. Зевс змушений погодися з сином, оскільки неповага до мертвого ворога ображає саму землю. Він погрожує Ахіллу смертю за непокору і наказує Гермесу супроводжувати Пріама. Вбитий горем старець, разом із другом, удвох, уночі приходять у табір ахеїв, знаходять палатку Ахілла. Пріам на колінах благає вбивцю своїх синів, цілує зі сльозами ненависні йому могутні руки. Навіть безжальний Ахілл не може цього винести і починає плакати. Він віддає тіло за викуп, дає захист старцю та дарує троянцям два тижні миру на поховання великого Гектора.
Виявляється, що Аполлон і Афродіта увесь цей час захищали тіло і воно лишилось неушкодженим. Навіть рани зажили – боги не покинули героя, якого любили за чесноти, навіть мертвого(хоч і не змогли урятувати).
Пріам повертається. Троянці горюють та ховають з усіма почестями свого великого героя, оплакуючи Гектора. Прекрасну людину, воїна, командира, захисника, царевича, друга, брата, сина, чоловіка, сина, батька… Плаче за ним навіть Єлена. На похованні Великого Шоломосяйного Гектора і у передчутті падіння Іліону Гомер закінчує свою епічну оповідь.
Джерела:
1. Гомер, «Іліада».
2. Гомер, «Одіссея».
3.Квінт, «Постгомерика.»
4.Вергілій, «Енеїда.»
5. «Кіпрії».
6. «Схолії» до Іліади.
