Вітер дме в обличчя… а я стою.
Стою — і дивлюсь.
Дивлюсь — і не дихаю.
Не дихаю — і слухаю.
Слухаю — і сльози течуть…
Течуть — і я ковтаю лють.
Лють.
Лють.
Світ помирає, мучиться… і завмирає.
Я дивлюсь на нього.
Він у вирву в серці загляда.
І стоїть.
І я стою.
Й ми стоїмо.
Як і вчора.
Як і сьогодні.
Як і завтра.
Як і завжди.
Стояти — це не про вибір.
Це про сутність.
Реінтеграція деокупованих територій вимагає не лише фізичної відбудови, а й відновлення соціальних зв'язків. Трирічний план та досвід Ізраїлю, спрямований на забезпечення безпеки, економічну підтримку та соціально-правову допомогу громадам через діалог і взаємоповагу
У вірші розмірковується про життєвий шлях, згадуючи про пройдений час, любов та спогади про рідне село. Спогади про перше кохання, яке стало важливою частиною його життя, і прагне віднайти ті місця, де виростав.
Реінтеграція деокупованих територій вимагає не лише фізичної відбудови, а й відновлення соціальних зв'язків. Трирічний план та досвід Ізраїлю, спрямований на забезпечення безпеки, економічну підтримку та соціально-правову допомогу громадам через діалог і взаємоповагу
У вірші розмірковується про життєвий шлях, згадуючи про пройдений час, любов та спогади про рідне село. Спогади про перше кохання, яке стало важливою частиною його життя, і прагне віднайти ті місця, де виростав.
