Павутина провокацій російських спецслужб
Справа "АЛЛАТРА" в Україні. Атаки на синагоги та мечеті у Франції. Що спільного? Ці операції фінансуються російською розвідкою. В Україні — ярлик "секта" на волонтерів громадянської платформи, обшуки, суди, провокація розколу у суспільстві. У Франції — фарба на синагогах та свинячі голови під мечетями, провокація релігійної нетерпимості. Функція одна: змусити державу витрачати сили на сфабриковані загрози замість боротьби з реальними загрозами.
Прослухати повну інформацію можна у відео
Розслідування гібридних спецоперацій Кремля на ютуб каналі Гібридний фронт https://www.youtube.com/watch?v=kFztm7RJ8Ms
або Повний текст статті: Викриття російської мережі впливу читайте на українському ресурсі Друкарняhttps://drukarnia.com.ua/articles/vikrittya-rosiiskoyi-merezhi-vplivu-NCCsy
Удар по синагогах і мечетях як ключ до всієї схеми: як російська розвідка спонсорувала напади на французькі культові споруди
У сербських судових рішеннях з'ясувалося, що російська розвідка фінансувала осквернення синагог і мечетей у Франції. Факти, викладені в судових документах, говорять самі за себе. Троє громадян Сербії, заарештовані наприкінці 2025 року і поставлені перед судом у Смедерево, зізналися в участі у двох спланованих хвилях осквернення в районі Парижа.
Перша сталася в травні 2025 року, коли три синагоги були облиті зеленою фарбою — кольором, що асоціюється з ісламом, — під час єврейської суботи. Друга сталася у вересні, коли відрубані свинячі голови були розміщені перед дев’ятьма мечетями в Парижі та його передмістях. Обидві акції були спрямовані на те, щоб шокувати, принизити та розпалити напруженість між релігійними громадами.
У сербських вироках чітко зазначено, що група отримувала «накази, інструкції та гроші» від «структур розвідувальної служби російської федерації». Суд зазначив, що метою було «розпалювання релігійної та національної нетерпимості» та «дестабілізація ситуації» у Франції та Німеччині.
Судові матеріали щодо нападів на культові споруди у Франції чітко показують, що російські розвідструктури використовують релігійну ненависть як дешевий і стратегічно точний інструмент дестабілізації Європи: створити релігійну тривогу, змусити європейські служби посилювати охорону потенційних об’єктів та відвернути контррозвідувальні ресурси від протидії російській активності.
Французька розвідка отримала внутрішні кремлівські документи, які свідчать про те, що адміністрація президента росії «безпосередньо схвалила» осквернення єврейських пам’яток у травні 2025 року. У зведенні французької розвідки йдеться, що «президентська адміністрація [росії] прагне посилити напруженість між цими двома громадами на території [Франції], використовуючи суперечливі дебати для посіву розбрату у французькому суспільстві та ослаблення національної солідарності».
Розпалювання напруги між єврейською та мусульманською громадами, зелена фарба на синагогах, свинячі голови біля мечетей, фотографії як звітність перед замовником — все це дешево у виконанні та вкрай дорого для держави, яка змушена захищати сотні потенційних цілей.
Андрій Солдатов, журналіст-розслідувач та експерт з російської розвідки, пояснив логіку таких атак: вони змушують європейські служби безпеки перенаправляти ресурси, розширюють список об’єктів, що потребують захисту, та підвищують загальні витрати на контррозвідку. Атаки не обов’язково мають бути видовищними чи навіть успішними; вони повинні породжувати страх, невизначеність та додатковий адміністративний тиск. За словами Солдатова, це спосіб «підвищити витрати» для країн, що підтримують Україну .
Оригінал: «It distracts the counterintelligence resources from dealing with Russian activities while raising the security costs in general — as a punishment for staying on the Ukrainian side in the war.»
Переклад: «Це відволікає ресурси контррозвідки від боротьби з російською діяльністю, одночасно підвищуючи загальні витрати на безпеку — як покарання за те, що вони залишаються на боці України у війні» .
Ця фраза — центральний ключ до розслідування. Росія не тільки стріляє ракетами, веде кібератаки та гібридні операції. Вона змушує демократичні країни витрачати сили та ресурси на сфабриковані внутрішні конфлікти.
• В одному випадку — це осквернення місць молитви, що породжує страх, міжрелігійну напругу та додаткове навантаження на спецслужби.
• В іншому — нацькування суспільства на релігійні меншини та громадянські ініціативи з використанням ярлика «секта»: через це клеймо створюється образ внутрішнього ворога, сіються нетерпимість і розкол у суспільстві, а потім цей штучно створений страх використовується для просування вигідних російському впливу норм і законів, які, у свою чергу, розширюють поле підозрілості, дають антикультовим «експертам» доступ до державних рішень і зміщують фокус спецслужб з реальних каналів російського впливу на штучно створені «внутрішні загрози».
• У третьому випадку — порушення кримінальних та адміністративних справ, проведення перевірок та обшуків, які відволікають правоохоронні органи від реальної російської агентури, змушують державу витрачати сили на вигадані загрози та на заздалегідь визначені цілі всередині суспільства.
Антикультова мережа виступає для таких операцій готовою кадровою, ідеологічною та медійною інфраструктурою.
На цьому тлі діяльність української антикультової активістки Ірини Кременовської перестає виглядати як приватна ініціатива. Її зв’язки з російською антикультовою інфраструктурою, її партнерські та публікаційні перетини з antisekta.org та російськими ресурсами, підтримка її діяльності з боку сайту Новопашина (сайту Місіонерського відділу Новосибірської єпархії рпц МП), рекомендації нею Олександра Невеєва (російського антикультиста з радикальною антиукраїнською риторикою) та багаторічна спільна участь Кременовської та російських антикультових активістів у кампанії проти міжнародної громадянської платформи «АЛЛАТРА» складаються в той самий механізм: під виглядом захисту суспільства від «сект» і сфабрикованих внутрішніх загроз створюється розкол у суспільстві, тиск на служби, втягування державних службовців і медіа в реалізацію вигідного для росії інформаційно - правового продукту .
Для російських служб критично важливо не просто поширювати фейки, а втягувати державні органи супротивника в ці фейки. В умовах війни це прямий удар по національній безпеці: служби відволікаються від реальних диверсій, агентури, викрадень дітей, колабораціонізму, кібератак і військових злочинів.
Нагадаю, французький кейс показує цю логіку в чистому вигляді: провокація коштує мало, реакція держави коштує дорого . Український кейс «АЛЛАТРА» демонструє ту саму логіку через антикультову технологію: ярлик, медійні атаки, експертні висновки, десятки обшуків, роки судів за сфабрикованими звинуваченнями та міжнародна дискредитація актора, що діє в інтересах України.
Ірина #Кременовська проти патріотичної громадянської платформи АЛЛАТРА:
Громадянська платформа «АЛЛАТРА» — справжні патріоти України. Але за планом російських антикультистів її мають знищити у двох країнах. В Україні антикультистка Кременовська марить: «АЛЛАТРА» — агент ФСБ, а російські священики РПЦ кажуть: «АЛЛАТРА» — агент українських спецслужб. Це технологія дзеркального звинувачення. За логікою антикультової мережі в кожній країні організація має виглядати зрадником саме цієї країни.
Докази прямого зв’язку #Кременовської з РАЦИРС та представниками антикультизму з росії
Діяльність Ірини #Кременовської має міцні та глибоко вкорінені зв’язки з Російською асоціацією центрів вивчення релігій і сект (РАЦИРС). Ці відносини, що розвиваються протягом тривалого періоду, характеризуються як непрямою взаємодією, так і прямим партнерством з ключовими фігурами російського антикультового руху, які активно просувають ворожу риторику щодо України, поширюючи дезінформацію та пропаганду, спрямовану на підрив української державності. Наведемо лише кілька фактів, які підтверджують вищесказане:
Розміщення матеріалів авторства Кременовської на порталах #РАЦИРС
Портал «До істини Ру», який є партнерським сайтом РАЦИРС, розміщує на своїй сторінці статті Ірини Кременовської .
Використання антикультової риторики та методів переслідування, характерних для російського РАЦИРС, щодо різних українських організацій
Публікації Ірини Кременовської містять систематичне використання риторики та аргументації, характерної для антикультового руху , ідеологічним ядром якого є Російська асоціація центрів вивчення релігій і сект (РАЦИРС) та її керівник. Низка журналістів та аналітичних матеріалів вказує на те, що риторика Кременовської демонструє значну схожість з наративами, які поширюють представники так званого «руського світу», Московського патріархату та, зокрема, Олександр #Дворкін
Про наявність у неї проросійської риторики свідчать і інші організації , які стали мішенню антикультових дегуманізуючих методів Кременовської у публічному просторі; однією з цих організацій став навіть фонд допомоги дітям. У публікаціях, що висвітлюють ці неправомірні ситуації, створені Кременовською, зазначається, що статті, які публікує Кременовська на сайті «Говори», мають ознаки замовних публікацій, не мають аргументації, мають специфічний «вуличний і розв’язний» стиль оповіді. Вони також зазначають, що вона не має наукової кваліфікації для того, щоб на офіційному рівні давати подібні оцінки, і що її риторика схожа на риторику російського РАЦИРС.
Партнерство з антисектантським центром, що спирається на ідеологію #Дворкіна
На офіційному сайті українського «Центру економіко-правових досліджень», директором якого є Кременовська (і який надав упереджену експертизу Національній поліції України), як партнерська організація зазначена організація «Антисекта» .
На офіційному сайті «Антисекта» у розділі «Література» вказано кілька книг [189], на які організація спирається у своїй ідеологічній діяльності. І одна з цих книг — «Сектознавство» Олександра Дворкіна, засновника Центру Іринея Ліонського, голови #РАЦИРС, що свідчить про те, що ця організація, яка перебуває у відкритому партнерстві з українським «Центром економіко-правових досліджень», навіть не приховує своєї афілійованості з РАЦИРС.
Спроба Кременовської заперечити зв’язок із Дворкіним
В одній із публікацій Ірини Кременовської на порталі «Говори» спостерігається цікавий парадокс у її позиціонуванні власного ставлення до Олександра Дворкіна, голови РАЦИРС. У спробі продемонструвати свою нібито незалежну позицію, #Кременовська «наважилася» критикувати Дворкіна, але, як не дивно, лише за його візит до окупованих міст, таких як Луганськ – факт, який навряд чи можна назвати ключовим в оцінці його антидемократичної, антилюдської та антиукраїнської діяльності. При цьому Кременовська заявила про «численні розбіжності» з Дворкіним, однак як приклад навела тезу, яка, іронічно, повністю відповідає риториці самого Дворкіна. Така «критика», очевидно, не створює реального дисонансу з позицією РАЦИРС, а скоріше нагадує не більше ніж імітацію незгоди.
Співпраця Ірини Кременовської з російським антикультистом і яскравим радикалом-антиукраїнцем Олександром Невеєвим та публікація їхньої спільної роботи на сайті російської РАЦИРС
Матеріали російського антикультиста Олександра Невеєва регулярно публікуються на сайтах підвідомчих центрів РАЦИРС , на сайтах, пов’язаних із російською Православною Церквою , а також у російських ЗМІ, які часто звертаються до нього за коментарями .
Регулярне розміщення посилань на статті російського антикультиста Невеєва на українському порталі Кременовської
У статтях, опублікованих на українському порталі «Говори», Кременовська неодноразово посилається на думку російського антикультиста Олександра Невеєва, розглядаючи його точку зору як авторитетну та цитуючи його ресурси.
Наприклад, у статті, опублікованій 15 грудня 2018 року , Кременовська прямо рекомендує читачам прислухатися до поглядів російського антикультиста Олександра Невеєва. У заключній частині цієї статті вона безпосередньо розміщує посилання на антиукраїнський блог Невеєва — neveev.livejournal.com
На скрині: Ірина Кременовська у своїй публікації закликає читачів прислухатися до думки Олександра Невеєва
Усі твердження, наведені у статті, базуються на відкритих джерелах, публікаціях, офіційних документах.
У контексті триваючої гібридної агресії рф діяльність, подібна до описаної, потребує ретельної перевірки правоохоронних органів
