Оригінально публікація на ЖЖ від 30.06.2020.
Містичний аспект християнського причастя несподівано має старозавітне підґрунтя.
Читаємо в Книзі Левит (17:14):
Бо душа кожного тіла: кров його, се душа його; і сказав я Ізрайлевим синам: Крові з усякого тіла щоб ви не їли, бо душа кожного тіла се кров його; кожен, хто з'їсть її, викорениться.
— У старому перекладі Куліша та Пулюя. Або в новому перекладі Турконяка:
Бо душа кожного тіла — це його кров. Тому Я сказав ізраїльським синам: Не вживайте в їжу кров з ніякого тіла, бо душа кожного тіла — це його кров. Кожний, хто її споживає, буде вигублений.
Із цього теологи висновують:
Немає жодних підстав розуміти слова про тіло й кров метафорично. У Євангелії від Івана переказується бесіда Ісуса з учнями задовго до описаних подій: “Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя, — і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в ньому. Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною” (6:53-57 [Прим. пер.: у перекладі Огієнка]). Буквальність цих слів шокувала багатьох учнів: “Жорстока це мова! Хто слухати може її?” [6:60] — казали вони, і відтоді відлягли від Учителя. На Таємній вечері Ісус за допомогою хліба і вина прилучав учнів до Своєї живої (а не мертвої, відтятої від організму, як гадає чимало, почувши про це таїнство) плоті й до крові, надалі текучій по венах. Кров у Біблії вважається вмістищем душі, тотожнім із життям. Тому причастя крові Христової — те саме, що причастя вічного життя, Божественного життя Христа. Апостоли невидимо, проте реально стали з Ним одним тілом. “Я — Виноградина, ви — галуззя!” (Івана 15:1-5).
Ольга Чигиринська, Олег Дорошенко. Християнство. — Харків : Фоліо, 2013. — ISBN 978-966-03-5791-4. (Уривок у моєму перекладі з російської).
Себто причастя — це не лише акт засвідчення причетності до культу, але й спасительний контакт душі смертного з Богом.
