Та сама курка…

Мені дуже приємно познайомитись з таким читачем, як ви. Адже якщо ви відкрили цю книгу, то хочете дізнатись історію про таємну нерухому курку, що 24.07.2024 о 16:00 помстилася мені за скоєне та непоправне...

Я завжди був обережним і не попадався на очі кріперам та скелетам. Збирав ресурси у власноруч викопаних тунелях і забудовувався від кожної небезпеки. Але цей день змінив розвиток подій в моїй шахтарській кар'єрі...

Будівництво залізниць на сервері Hard Wind потребує багато заліза, за чим я і спустився на 16-ту висоту. Моє останнє залізне кайло закінчувало своє існування, тому я вирішив зайти в останню забудовану мною печеру: я завжди закриваю прохід з них в свої тунелі, щоб кріпери не знайшли прохід до розслабленого мене, що в 10-й раз передивляється етери OneGedz та затискає ліву кнопку своєї бездротової мишки.

глухий кут і побачив курку. Вона вдивлялась у кам'яну стіну та видавала моторошне кудахкання, що чулося ехом у всіх закутках підземельних пустот. Але звуки биття мого серця різко стали гучнішими тільки но я помітив її. Курка не рухається. Вона стоїть в темній печері та ніби не помічає мене. Я дивлюсь на захід і завмираю.

<GotemoShlimаk> ЛЮДИ, Я ПОБАЧИВ В ПЕЧЕРІ КУРКУ

<GotemoShlimak> ВОНА НЕ РУХАЄТЬСЯ!

<??> О боже!

<?>Вбий її.

<GotemoShlimak> МЕНІ СТРАШНО!

Дивлячись на цю курку, моїм тілом пройшли сироти. Але попри переляк та піт на чолі, я наважився взяти свого діамантового меча з зачарами на гостроту III та відкидання II та підійти до неї. Кудахкання вже викликало біль у грудях, тому я взяв і натиснув ЛКМ. Лезо перервало життя тієї непорушної курки.

<GotemoShlimak> я вбив її...

<?> Молодець, хай знає своє місце.

<??> Будь обережним.

<???> тепер остерігайся цих курей :(

<GotemoShlimak> не дай бог я її ще раз побачу.

Після цього інциденту з куркою я й забув про неї і продовжив викопувати руду. Залізо, вугілля, діорит та андезит продовжили потрапляти під моє діамантове кайло з зачаруваннями на удачу II, ефективність IV та незламність IІІ, що я придбав в магазині aaAxYsss за купу діамантів. З одного блоку вугілля мені випадає 3. Стаки набираються та всі йдуть до мого золотого портфеля. Спілкування на різні теми в чаті не припиняється: жарти, анегдоти і смішні ситуації підймають мені настрій та дають розслабитись у вже освітлених печерах, що першим обійшов мій спонсор у проєктах Східного шляху та Палацу Культури Tut_buv_ya.

Показник звуків в правому нижньому кутку почав вказувати мені на велику кількість зомбі з лівої сторони печери, тому я пішов туди та прокопався нижче у бажанні знайти спавнер та нову платівку для своєї колекції в безпечному просторі, що за бібліотекою. Їхні мелодії заворожують мене та підтримують атмосферу в голові під час написання книг. Тому, копаючи своїм здихаючим залізним кайлом гвинтові сходи до низу, я і не очікував впасти на кріпера. Різкий переляк та шипіння як у динаміту змусили мене в перелякові бити кайлом куди бачу, але він взірвався. Я не вмер, залишилось декілька сердець, тому можна захиститись від зомбі яких я чув тут. Вони вже легші. Розібравшись з останніми, я незграбно перебрав хотбар та почав ставити блоки кругляку щоб піднятись на сходи та знайти у себе трохи їжі, аби відновити здоров'я. Мене могли вбити. Це було дуже страшно, але зачарена діамантова броня та 11 сердечок мене врятувала. Руки трясуться і я пишу в чат:

<GotemoShlimak> тільки що я міг вмерти, це було напряжно..

<???> невже це через те, що ти вбив курку??

<?> Чому ти так думаєш?

<???> ну, пам'ятаєте книгу Bermut про загадкових курей, що не рухаються?

<GotemoShlimak> точно...

Мені стало моторошно після цього випадку, але я продовжив освітлювати ту печеру. Мою незахищену дупу міг прикрити хіба-що святий дух...

<GotemoShlimak> люд, я знову чую курку...

<??> Тікай! :0

Але я не послухав цю пораду та продовжив йти печерою, що почала повертати на право. Жахливий морок, через який не було видно навіть контурів блоків, змусив задуматись над тим, чи справді варто прислухатись до ?? та піти на поверхню... можливо, на сьогодні вже досить фарму.

Я побачив кріпера на 5 блоків нижче за мене і спробував вдарити його мечем, але неочікувано на мене зі спини настрибнув другий кріпер та взірвався. Мене дьорнуло, а очі розкрились від страху. Вибуховою хвилею мене різко відштовхнуло у морокову прірву, через що я впав на другого кріпера, що також одразу ж вибухнув прямо поряд зі мною. Екран перед очима почервонів та я прочитав напис "Ви померли". Очі забігали, руки затряслись, а мишка почала ковзати під пальцями. Стопи намокли від холодного поту, а від тривоги почало частіше битись серце.

кріпер підірвав GotemoShlimak

<????> Ф

<???> ф

<Tut_buv_ya> f

<??> прокляття курки

<GotemoShlimak> ЩО ЦЕ БУЛО?!

<??> ффффф

<GotemoShlimak> НА МЕНЕ НІ З ТОГО, НІ З СЬОГО НАПРИГНУВ КРІПЕР! БОЖЕ

<Tut_buv_ya> Тобі треба допомога?

Я зареспавнився на своєму ліжку в центральній кімнаті катакомб Палацу Культури, звідки починалась моя історія, та одразу побіг в той самий тунель. Я не пам'ятаю куди я пішов.. де я копався?? тут купа тунелей на право та ліво, куди мені, бляха?! Моє кайло...

Мізки та очі почали боліти від сильної концентрації та напруженості та через перебирання проходів я нарешті знайшов той, куди пішов на початку усієї історії з пошуком заліза та поставив навпроти неї факел, бо хтось з гравців запитав чи потрібна мені допомога. Я не пам'ятаю де я копав гвинтові сходи - зправа чи зліва... треба знайти... я пішов на право і побачив засиплений гравієм прохід, але я не мав з собою лопати, тому пішов на ліво де і зпустився. Ось він.. той смертельний морок. Я підійшов і жахнувся. Там стояла та не рухалась та сама біла курка... і вона дивилась саме на мене.

Не рухається. Кудахче. Біля моїх речей.

<GotemoShlimak> БІЛЯ МОЇХ РЕЧЕЙ СТОЇТЬ КУРКА І НЕ РУХАЄТЬСЯ

<GotemoShlimak> Я СЕРЙОЗНО!

Після цього майнкрафт почав сильно лагати. Мені треба було через страх стрибнути в низ щоб забрати свої речі і я зробив це... стрибнув та почав збирати все. Їх було так багато, що я спробував надягнути на себе якісь речі щоб більше влізло. Взяв якісь блоки та почав будуватись на верх. Але звуки брязкання кісток та вистрілів з лука вивели мене з себе і я натиснув одразу на всі кнопки клавіатури. Мене застрелив скелет.

скелет застрелив GotemoShlimak

<???> фф

<GotemoShlimak> ...........

<Tut_buv_ya> Тобі треба допомога?

<GotemoShlimak> зараз, я ще раз спробую забрати все...

<GotemoShlimak> а взагалі, так, треба

Мої руки почали трястись ще більше, а концентрація падати. Я побіг назад, вже взявши топор зі скрині шахтарського складу, щоб хочаб чимось мати відбиватись. Але дорогою по тунелю майнкрафт почав на стільки сильно лагати, що ФПС на екрані впав до 2-х, а пересуватись стало неможливо.

<GotemoShlimak> ЯК ЖЕ ЛАГАЄ!

GotemoShlimak leave the game

З цього моменту Soft Wind завис. Ноутбук також почав пролагувати, через що я навіть не з першого разу зміг натиснути на іконку. Гра вмикалась дуже довго під час чого я мало не зійшов з ґлузду. Мої намагання проклацати мишкою червону вкладку завантаження ресурспаків, щоб пришвидшити її, були повністю марними. Це могло мене якось зайняти замість того, щоб нервувати про свої ресурси, але потім я згадав про існування дискорду:

БОЖЕ

МЕНЕ ВБИЛО 2 КРІПЕРИ

І МАЙНКРАФТ ВИЛЕТІВ

НІКОЛИ НЕ ВБИВАЙТЕ КУРЕЙ В ШАХТАХ!!!

І коли я нарешті зайшов в гру, Tut_buv_ya вже був в моїх тунелях і я, не вірячи своїм очам, побіг показувати йому місце своєї смерті. Він одразу забудував печеру в сторону мороку та дав мені кайло, їжі і шкіряні наголінники.

<GotemoShlimak> ти в цих шахтах такий професіонал

<GotemoShlimak> прибіг, забудувався, всіх повбивав, освітив

<Tut_buv_ya> Я багато вмирав.

Але моїх речей там вже не було... залишилась лише непорушна на своєму фундаменті курка, що так і дивилась на мене...

<GotemoShlimak> Ось та сама курка через яку я втратив все, що мав...

Після чого рятівник моєї нервової системи вбив її та віддав це біле перо мені. Тепер перо тієї самої курки знаходиться в музеї та нагадує жителям Нard Wind про те, що ніколи не можна вбивати нерухомих курей в печерах, інакше вони накличуть на вас прокляття...