Я свідомо не буду давати вам посилання на пана Нарциса, щоб не накручувати йому популярність. Ну не заслуговують подібні особини, щоб хтось їх читав.
Отож, розкажу вам цікаву історію.
Цікаву з точки зору препарування особливостей людської поведінки та того, як пан Нарцис легко перевертає будь-яку ситуацію на свою користь. Ба більше, він абсолютно впевнений, що світ саме такий, яким намалював його собі в уяві.
Який у нього світ?
У світі пана Нарциса він геніальний письменник, жорсткий справедливий юрист, який прогнув під себе платформу Букнет.
Як ви розумієте, в реальності все набагато складніше.
Отож, початок історії.
Пан Нарцис зареєструвався на платформі Букнет як автор. Звісно ж, при реєстрації всім авторам доступна та рекомендована для ознайомлення вся інформація по правилам платформи, зокрема про авторське право на твори. Кому вони належать? Автору чи Букнет? Там дана чітка відповідь: автору. Для того, що інтелектуальні права на твір перейшли до Букнет, треба або виграти конкурс, або так зацікавити платформу, щоб автору запропонували заключити договір. Так, для того, щоб Букнет мав права на книгу, має бути заключений окремий договір, в результаті якого автора виплачують одноразово обговорену суму.
Неба Крайчик підтвердить. Вона переможниця конкурсу “Зачаровані серця”, отримала грошову винагороду та передала твір Букнету тимчасово.
Проте пан Нарцис на повному серйозі стверджує, що для відвоювання прав на свої книги мав подавати скаргу аж в установи США. Що це? Спроба самовозвеличитися? Думка, що книги одного з сотень авторів так цінні платформі, що при блокуванні профілю вони захотіли забрати їх собі? Пф, кому потрібно те, що не читають? І що характерно, не хочуть.
Ви запитаєте, чому ж пана Нарциса заблокували на Букнет?
Відповідь проста. Пан Нарцис подав книгу на конкурс дарк-романів, для популяризації взяв участь у марафоні Джульєти Матикоти, щоб популяризувати твір. Поки що політ нормальний, еге ж? Але нарцисична натура пана не витримала першого ж відгуку, в якому не вказала на його “геніальність”, в якій пан Нарцис не сумнівається ні краплі.
Окей, я твір не читала, тому не скажу про нього ні поганого, ні хорошого. Хто читав, кажуть, що на рівні новачка, який шукає свої силу, форму і авторський голос.
Що ж написала Ірина Звонок в тій рецензії, яка розірвала пана Нарциса? Як людина, яка не грається в уявну конкуренцію, з усіх сил підтримує авторів-початківців і не тільки, Ірина дала цілком слушні поради. Також нагадала пану Нарцису про умови конкурса, прописані на сторінці конкурса чорним по білому: фінал дарк-роману має бути умовно щасливим.
Умовно щасливим.
Чи пішов пан Нарцис перечитати правила конкурсу? Ні, він негайно звинуватив Ірину в вимозі переписати закінчення, бо ніби-то це зробить його твір слабкшим, а значить вона усуває конкурента.
Пан Нарцис не зупинився на сварці в коментарях, виніс це в окремий твір “Шоу виродків”, у якому завуальовано принижує гідність інших авторів. Нагадую, що пан Нарцис вважає себе талановитим жорстким юристом. Як юрист він мав би зрозуміти, що скріншоти залишаються, навіть якщо блоги видалені. І вони можуть стати матеріалами справи, якщо хтось з авторів, чию гідність він принизив, подадуть на нього в суд. Але пан Нарцис не розуміє, бо по складу розуму не допускає, що хтось також має мозок і вміє думати. Цю функцію пан Нарцис приписує виключно собі.
Звісно ж, скандального автора заблокували на Букнет. Ну ж бо для творчаості потрібна відповідна атмосфера, а коли по блогам бігає злобний пан Нарцис, мимоволі витрачаєш ресурс на злість.
Але пан Нарцис не договорив і прийшов сюди, щоб поливати авторів Букнету брудом, а також гладити за шерстю своє почуття величі. Від цього смішно і сумно водночас, якщо чесно. З одного боку я дізналася про цю платформу і прийшла сюди вести блоги про особисте авторське.
З іншого… Сумно бачити, як людина добивається популярності не своєю творчістю, а скандалами і токсичністю. Така слава швидкоплинна, хоч і яскрава.
Все, висказалась, стало легше.
А що ви думаєте про всю цю історію?
