Чоловік загубився в лісі. Він не мав із собою жодних речей потрібних для виживання і навіть мобільного телефона щоб поздвонити та покликати про допомогу. Він розумів, що якщо не станеться дива, то він загине в цьому лісі від голоду, виснаження або його з’їдять дикі тварини. Він ходив поміж дерев, розглядаючи дерева та рослини, слухаючи звуки лісу. В очікування неминучого, він намагався принаймні насолодитись красою, що його оточувала.
Через деякий час він вийшов на мальовничу галявину, де побачив саксофон. Він колись вмів грати на музичному інструменті, тому дуже зрадів знахідці та вирішив скористатись можливістю і почав грати. Він грав дуже гарно, і поки грав, то згадував своє життя, молодість і дитинство, людей яких знав та місця в яких бував і ці спогади вивільнювали емоції та переживання, які допомагали йому грати ще краще. Кожен спогад породжував нову мелодію і кожна наступна мелодія ставала все мелодійніше, глибше та прекрасніше. Він втратив рахунок часу, бо захопився грою на саксофоні і спогадами про своє життя. В певний момент він навіть забув що заблукав у лісі і знаходиться за мить від смерті. Гра на музичному інстурменті та хвиля спогадів повністю захопили його.
Аж раптом він почув якісь ще звуки, які точно не були звуками саксофону. Роззирнувшись, він побачив двох вовків, що стояли неподалік від нього та підспівували йому своїм завиванням. Він дуже злякався, побачивши їх, але продовжив грати. Він зрозумів, що їм подобається його гра і вони не зроблять йому шкоди, поки він грає.
Через певний час він втомився і зробив паузу, щоб зробити кілька вдохів та відпочити. Він боявся, що в цю мить вовки отямляться та з’їдять його, але цього не сталося. Вовки підійшли до чоловіка і один із них підігнув лапи та ніби присів перед чоловіком, а інший кивнув головою в бік першого, ніби запрошуючи чоловіка сісти верхи на вовка. Страх у чоловіка почав змінюватись на цікавість, він зробив те що як йому здавалось звеліли йому вовки і сів верхи на одного з них.
Цієї ж миті вовк піднявся на чотири лапи і помчав лісом поміж дерев, а інший вовк не відставав слідом. Чоловіку залишилось тільки довіритись тваринам і міцно триматись щоб не впасти.
Так вони бігли деякий час і поступово дерева почали ставати рідкішими та нижчими, і згодом, десь на горизонті чоловік побачив контури будинків та почув віддалені звуки міста. Вовки домчали його до краю лісу і зупинились неподалік від будинку, на ґанку якого господиня поливала квіти.
Чоловік вже не боявся вовків, він обійняв їх, дякуючи за порятунок, і пішов до будинку. Тепер він у безпеці і йому допоможуть. Коли він підійшов ближче, господиня побачила його та з подивом запитала “Як ви тут опинились?”. “Ви не повірите, сталося диво” - з посмішкою відповів чоловік. Вовки, які до цього спостерігали за чоловіком, розвернулись і помчали назад у ліс.
