Я хвилююсь щоразу, коли читаю ці написи на шлагбаумах.
Одного разу я купила собі айфон. На самостійно зароблені гроші на regular job. 60тис грн. Я ніколи не витрачала стільки грошей на телефон: за моїми переконнаннями це хвороблива дія, що сигналізує про ментальний розлад покупця.
До того я користувалась Xiaomi за 15 тис. Я купила його в Ельдорадо у перший місяць, як його релізнули. Він був дуже гарний: типу хамелеоновий блакитний корпус, але пластиковий, на жаль. Це був його єдиний недолік.
До того в мене був Xiaomi за 8 тис грн. Я купила його в присутності мого папи в ларьку на Радіоринку в Києві. Він мене туди відвів. Продавець/власник був єврей. Я би і цей Сяомі не міняла, але мені потрібна була функція NFC, якого в ньому, на жаль, не було і я постійно пікала фізичною дебетовою карткою по усіх терміналах, ще і щоразу доводилось вводити PIN. У того Сяомі був чорний скляний корпус і візуально його неможливо було відрізнити від Айфона типу XS. Естетично дуже приємна мобіла.
Але, певні неприродні події військово-воєнного часу змусили мене зусиллями волі здобути Айфончіка.
Не те, щоб я раніше ніколи не користувалась технікою Apple, я просто її принципово недолюблюю через її безкінечну задрочену тупість. Хоча це меншою мірою в моєму випадку стосується MacBook.
Мені довелось на роботах покористуватись декількома моделями MacPro, один з них був з сенсорним тачбаром (одне з найтупіших нововведень мака, яку вони не лише розробили, а й виробили). Усі (обидва) MacBookPro перділи, шипіли і злітали від навантаження (Photoshop ліцензійний останньої версії, але процесор Macpro, очевидно, страждав).
В роки юності у мене був надламаний iPod та iPhone4. Я не пам’ятаю чи розуміла, як користуватись iPod, бо у мене до нього були Mp3 та CD-плеєри і там не було такого їбалова беззмістовного, як з усією технікою Apple.
//
Cолонити солодкий від природи горіг кеш’ю – це кощунство
//
iPhone4 розбився від того, що я впустила його з рук на рівні метра від підлоги на дерев’яну дошку. Він впав на кутик і через увесь екран пішла тріщина. Я не купувала той айфон, мені його подарував-віддав-у-користування старший брат. Я навчалась в універі і, на щастя, в мене була стипендія, тож мені довелось взяти бите лайно і нести його в пристойно-офіційного вигляду сервісний центр, де за екран мені довелось заплатити 700 чи 800грн. У мене тоді стипендія була 700 чи 800грн.
Мені було з чим порівнювати: у мене була мобіла Sony, червоненька, гарна, з прикольною круглою бічною кнопкою прям посередині пристрою. Сенсоральна, з великим екраном. Я вронила її на кафель у ванній кімнаті з верхньої полиці на рівні 180-200см. Вона їбанулась і нічого, навіть тріщини не було, ні на корпусі, ні на екрані. Ніяких пошкоджень.
Я відходила з тим iPhone4 декілька місяців, сподівалась на його розхвалену камеру (айфон це ж типу камерафон).
Поїхала в Карпати, не брала фотоапарат, бо розраховувала на мощьностя айфона.
Так скінчились наші стосунки. Він не той, на який покладаються.
І ось минуло 10 років, я купую iPhone15Pro в магазині-авторизованому-реселлері-Apple.
За 4 місяці до того я купила б/у XS(iPhone) за 12 000 грн. Рожевенький корпус. Він гарний, доволі естетичний, маленький і я сподівалась порівняти його камеру з моїм на той час Сяомі за 15к. В моїй уяві усі айфони мали б мати спроможності на порядок або декілька порядків крутіщі за ті, що є в їхніх конкурентів.
Зображення, що видав мені iPhoneXS мало відрізнялось від того, що давав мій Сяомі і місцямі навіть в гіршу сторону (суб’єктивна оцінка, що залежить від моїх персональних вподобань та надивленості).
Але я хотіла все одно ним покористуватись, бо просто люблю техніку, воно мене реально і цікавить, і розважає.
Цей XS був арабський. Він згорів від того, що я спробувала його зарядити, сунувши у розетку в старому будинку.
Я фотографую і фотографую доволі тривалий час. Я бачила багато різних фотоапаратів: і Canon, і Nikon, і Pentax, і Зеніт, і ФЕД…Я бачила різні моделі всередині одного виробника: CanonPowerShot, Canon350D, Canon750D. Я бачила різні лінзи: вузькі, широкі. Я звикла до певної якості зображення і знаю, які є і які були спроможності у фототехніки у той самий час, коли існував і існує iPhone.
Навіщо потрібний iPhone, якщо не для фотографій власного опухлого і обмазаного лайном їбальника?
//
Взяла гігантський шмат форелі і з’їла його за три дні. Риба дуже жирна. Не впевнена, що рибі навіть у супі потрібна цибуля.
Погана погода і увесь день боліла голова. Я змушую себе не їсти навіть Цитрамон, хоча я звикла і привчила себе не терпіти головний біль.
Взяла спробувати пристрій для апаратного манікюра. В ньому всього 7 насадок і написано, що він підходить для педикюра теж. У нього дуже ніжна крихта на насадках і він ледь пиляє навіть шкіру. У мене немає навіть на стопах запущених затверділих шарів шкіри, але помудохатись довелось. Загалом вийшло непогано, мені морально-психологічно стало легше, але я все одно не задоволена. Раніше мені робили в салоні апаратний манікюр і педикюр і там майстер однією машинкою без додаткових приколів за 1 годину часу могла почистити стопи, зробити педикюр і покрити кольором (шелак).
Є різниця в машинках.
Найдрібніша насадка тієї, що в мене, не підходить розміру моїх пальців, моїх нігтів і моїх кутикул. Я страждаю, але стараюсь. Можливо потрібний час, щоб призвичаїтись (хоча я особисто так не вважаю, я бачила як воно має працювати).
//
Розбитий у корпусі Айфон дивно тхне. Не знаю, чи він не отруйний.
