Автор: Stas Hreshchyshyn
Оригінальний Твіттер-тред був опублікований 10 серпня 2023 року
Останнім часом все частіше бачу твіти чи меми про різного роду проблеми, які виникають, коли хтось хоче допомогти підрозділу і стикається з тим, що там не можуть чи не хочуть зробити акт прийому-передачі. Хочеться дати трохи більше контексту про масштаби і глибину проблеми.
Бо ось це майже повальне «командир не хоче брати» або «якщо візьмемо по акту - у нас заберуть і віддадуть [вставити необхідне]» є лише вершиною айсбергу і частенько відмовкою, а не правдою.
Отже, в цьому треді навряд чи вийде описати все, але я спробую дати розуміння - чому все не просто і чому варто завжди сміливо питати «чому?» і не соромитись. Поїхали.
Для початку варто, напевно, сказати, що значною мірою правила та культура по відношенню до майна в ЗСУ є успадкована з ссср. Нагадаю, що в армії ссср майно завжди цінувалось більше, ніж людське життя. І до людей ставились як до розхідника, який легко замінити. Інша справа - танк чи бмп.
На мою скромну думку, більшість проблем ЗСУ (не тільки з майном) повʼязані з тим, що за більше 30 років незалежності цю логіку у ЗСУ, окрім як декларативно, змінено не було. Тому в нас часто реальна практика та рутина розбігаються з тим, що декларується.
І будь-яка здорова ініціатива чи людина, яка намагається бути корисною та дбати в першу чергу про особовий склад - приречена на шпагати між здоровим глуздом та різного роду відповідальностями (дисциплінарною, адміністративною, кримінальною тощо), така шизофренічна діалектика.
І будь-що здорове, що намагаєшся робити на будь-якому з рівнів такої системи - стикається з опором усього оцього невикоріненого, не трансформованого, закладеного логікою армії рабів, яких треба контролити, щоб вони не скинули владу большевіков.
Вибачте за довгий відступ але так буде легше далі. Тепер про майно і акти. Мій тред буде про ситуації, які стосуються військових частин (юросіб) і ніяк не стосується передачі майна фізичним особам (по військовим квиткам чи просто як на фізособу).
Коли ви хочете передати майно підрозділу, то треба розуміти, що юридично ви передаєте майно військовій частині (бригаді чи окремому батальйону найчастіше).
У військовій частині є уповноважені ставити підпис на акті (найчастіше це командир частини, НШ, але може бути і начальник відповідної служби з забезпечення, ротні). І найчастіше ці ж люди є матеріально відповідальними. Тобто несуть відповідальність за майно, яке частина отримала.
Тому дуже важливо, з ким ви говорите про допомогу. Бо коли це командир частини - це забирає дуже багато ймовірних складнощів. А коли це звичайний солдат - то йому ще треба щонайменше узгодити це з декількома рівнями начальників. І це де частіше починаються проблеми.
І хоча популярна версія звучить як «начальство каже, шо по актах не беремо» все ж може бути, що в реалі начальство каже «краще без акту» або взагалі не в курсі. Чому?
На мою думку, корінь проблеми з майном не в тому, що хтось боїться відповідальності і що щось буде на ньому висіти. А в тому, яка процедура списання цього майна у разі його втрати. Бо процедура списання наразі - це буквально сім кіл пекла.
Станом на зараз будь-яке майно дорожче 24К грн у разі знищення повинне списуватись з погодженням купи інстанцій (всп, прокуратура і тд) аж до вищих посадовців і з відповідними службовими розслідуваннями. Ця процедура вимагає роботи купи людей, часу і паперу. І триває роками.
З початком повномасштабного вторгнення відразу були розмови що ці процедури спростять, але цього досі, на жаль, не сталось. І це ще одна історія про спроможність, але вже МОУ. Відповідно після 1,5 року повномасштабки у більшості підрозділів гори втраченого майна, які ще не списані.
Тут дуже важливу роль грають начальники служб забезпечення. Якщо у них є воля брати це майно і відповідно його супроводжувати, є спроможність це робити - то командир сміливіше працює з майном і тд. Якщо ж відповідні люди слабкі чи от прям кончені - біда.
Відразу варто розуміти, що командир окремого батальйону чи бригади не може просто взяти і звільнити чи перевести некомпетентну людину з посади начальника відповідної служби (у них свої вертикалі). Це взагалі іноді нереально або потребує надзусиль - або, як кажуть у ЗСУ, «мази».
Бувають ситуації (особливо з авто), коли у підрозділу по штатному розпису уже зайняті всі місця на певний вид майна. І взяти ще - не можна. У батальйону є місце на 5 легкових авто - але вони всі зайняті. Вам хочуть передати якогось паркетника чи джипа - але по акту взяти нема куди.
Або ви хочете передати машину в певну роту, а там по штату такий вид транспорту непередбачений зовсім, або вже зайняте місце. Знову ж таки - просто списати якийсь ГАЗ-66 дуже важко і довго, і просто поміняти на шось нове - не вийде.
Окреме пекло - це оце все речове майно. Тут часто, коли, наприклад, штани взяли по акту і воно впало на речову службу, починається - а цьому ми вже видали штани. А положено тільки одні. Другі видати можемо тільки, якщо згоріли перші і є форма 100. Тобто штани є, але видати їх не можна.
Або є круті шоломи по акту, але тим, кому вони треба, уже видали штатні. І таке саме з броніками і т.д.
А з іншого боку ви можете отримати на батальйон купу захисних навушників чи окуляр і від них будуть відмовлятися - «бо це ж потім на мені буде висіти, а 100% проїбеться». Легше купити самому.
Дрони. Дрони це любов. Бо у більшості існуючих підрозділів вони по штату взагалі ніде не передбачені. І починається пінг-понг - на кого їх повісити. Вони втрачаються десятками всіма підрозділами, а розслідування про втрату майна буде робити комвзводу розвідки, на якого їх повісили.
Я вже мовчу про дрони-камікадзе (самогубці :) ) які прийдеться кожен після застосування списувати, ніби вони були «втрачені» хоча це по факту одноразовий боєприпас з крилами.
Тепер ще декілька нюансів і рівнів складності:
Якщо ви в окремому батальйоні - ви маєте свої рахунки і ведете свій баланс як окрема юридична особа з кодом ЄДРПОУ і тд. Але якщо ви лінійний батальйон/підрозділ, то все що стосується майна - відбувається через штаб бригади. Це ще додатковий рівень, який може не мати спроможності.
Під спроможністю в першу чергу маю на увазі людей, які здатні налагоджувати процеси, щоб вирішувати проблеми й працювати системно. Це про якість, ефективність та професійність. Не про кількість людей у штаті та наявність принтерів.
У підрозділів міняються командири, а шлейф втраченого майна чи проблемного майна - ні. Відповідно, коли у вас новий командир - йому треба час, щоб розібратись, які висяки зараз є і він може не поспішати брати ще майно.
Підрозділ уже має декілька кримінальних чи інакших проваджень, які ведуть по якихось попередніх кейсах з майном- і тепер усі бояться мати взагалі що небудь з майном, яке йде на баланс.
Перевірки і запити від органів, які приходять з завданням обовʼязково виявити недоліки і зафіксувати порушення. Ось лист від вас на митницю - ви отримали цю машину? Акт є? А на військовий облік поставили?! А як вона тоді вже на сході, якщо ще не на чорних номерах?!
Ну і нарешті. Коли ви передаєте майно по акту - воно стає майном частини. Не людини, якій ви хочете допомогти. Відповідно право розпоряджатися ним - за командиром. Він вирішує, кому і що більше треба. І може бути, що умовно пікап більше треба X, а не Y, не вашому другу чи родичу.
При всьому описаному вище за наявності розумного зрілого командира і декількох толкових осіб на посадах начальників служб, ротних та взводних, між якими є довіра - можна налаштувати роботу так, щоб у людей було необхідне, а тим, хто надає допомогу - належним чином це фіксували.
Але повторюсь - це можливо, коли пріоритетом є виконання бойових задач та збереження життів і здоровʼя особового складу. Не спокій чи менше головняків. Мені пощастило попасти в такий підрозділ і служити там, де коли треба щось - знаходиться рішення, а не відмовки.
Відповідно більшість зборів, які ви бачите у мене для 15го ОГШБ - супроводжуються актами прийому-передачі, особливо по цінному майну. Але теж відверто скажу - не все.
І цей тред я писав значною мірою з думкою про людей, які свідомо беруть на себе ризик подальших проблем з різного роду органами, бо передають майно без актів. Бо видів такого майна і ситуацій, в яких акт не зроблять - маса. І може бути - це тому, що комусь дійсно не пощастило.
Але також може бути, що військовослужбовці, з якими ви комунікуєте лінуються чи максимально намагаються уникнути матеріальної відповідальності. Тому завжди максимально уточнюйте «Чому не можете? Хто саме так каже?» і по самій манері відповіді вам може стати все зрозуміло.
Сорян, якщо вийшло занадто рвано, але я дуже сфокусувався на тому, щоб тред був без матюків. Всім розрахункам з нанесення користі ЗСУ оголошую подяку і повагу. Доповідь завершив.
P.S. Мені показували проєкт постанови, яка має спростити списання майна частково. Якщо її приймуть - то вже стане легше. Але це просто спрощення процедури. А саму логіку, закладену в систему, декількома змінами до існуючих нормативних актів не зміниш.
Перші місяці війни - це взагалі період коли ніхто нічого толком не оформляв. Але як завжди наші органи мусять спитати і папочки на всіх позаводити. Щоб було.
Ну, з моїх спостережень, зараз вони це роблять для галочки більше і ніби все розуміють. Але це може змінитись, якщо з’явиться колись установка когось зажимати. Тому я б на місці уряду це врегулював. Але то напевно rocket science.
