Автор: доктор Александер Бернс
Мені дуже сподобався сьогоднішній дискурс про те, що «фашизм не виграє війни». Однак я не думаю, що ті з нас, хто живе в ліберальних демократіях, переможуть через те, ким ми є.
Перш за все, було приємно бачити, що Вермахт був поставлений на місце. Незважаючи на те, що дослідження Гланца і Хауса вже давно доступні, міф про Вермахт як про (можливо, навіть *найкращу*) бойову машину продовжує існувати, принаймні, в очах моїх студентів-бакалаврів. Чому?
Тому що війни не виграються просто «зосередженням на технологіях». Мої студенти можуть розповісти про вражаючу зброю, яку використовував Вермахт: «Тигри», «Королівські Тигри», «Пантери», StG-44, MG-42, Flak 88, FW-190, ракети V2 і т.д. і т.п. ТТХ зброї є козирем в епоху War Thunder.
У реальному житті логістика має велике значення в боях на виснаження. Сторона, яка має більше ресурсів, не завжди виграє війну, але поєднання політичної волі до використання ресурсів і ефективного використання цих ресурсів є життєво важливим. Вбивство більшої кількості супротивників НЕ завжди дорівнює перемозі.
Так, у Другій світовій війні Вермахт, відомий своїми передовими технологіями, станом на кінець війни був в середньому менш розвиненим, ніж Радянський Союз. Крістофер Даффі коментує це у книзі «Червоний шторм над Рейхом», стор. 51:
«Німецька армія в цілому була відсталою організацією з точки зору механізованого транспорту. Кінська сила в буквальному сенсі все ще була життєво необхідною для переміщення гармат і військових вантажів. Приблизно 9 з 10 німецьких дивізій все ще були немеханізованими». Даффі продовжує:
«Механізація була в основному обмежена ... Ваффен-СС і порівнянними танковими і танково-гренадерськими дивізіями Вермахту. У цьому сенсі німецький феномен бліцкригу... залежав від доблесті меншості добре оснащених сил».
США виготовили близько 50 000 «Шерманів». СРСР виготовив 85 000 Т-34. Німеччина виготовила ~1400 танків «Тигр».
У загальному виробництві бронетехніки:
СРСР: ~107 000
США: ~88 000
Німеччина: ~49 000
По суті, і я спрощую, німці програли війну, принаймні частково, тому що у них була мізерна кількість високотехнологічних озброєнь і дуже велика кількість відносно малозабезпечених піхотних дивізій.
На противагу цьому, близько 600 000 транспортних вантажівок Радянського Союзу (близько 75% з яких були вироблені в США) були життєво важливим елементом логістичної модернізації і механізації військ Радянського Союзу. Кожного семестру я кажу своїм студентам:
«Вантажівки не є сексуальними; вони не мають неймовірної броні та озброєння, які ви запам’ятаєте, але вони виграють війни». Німці вбили більше російських солдатів, ніж втратили, але війну вони все одно програли. Ви не завжди виграєте війну, вбиваючи свого супротивника за допомогою статистичних даних зброї.
Здається, один з головних уроків Другої світової війни полягає в тому, що ми не повинні надмірно зосереджуватися на виробництві високоспеціалізованої або виготовленої на замовлення зброї. Зрештою: німці створили технічно чудову зброю, але її не вистачило для перемоги у війні.
Під час Холодної війни американські військові планувальники намагалися вчитися у Вермахту. Як у цивільному, так і у військовому професійному середовищі, здається, цей процес триває.
Сьогодні мене турбує не перспектива того, що сучасні авторитарні держави економічно перевершать або обженуть за витратами Сполучені Штати, а те, що росія і Китай можуть виявитися здатними виграти «коротку, гостру війну» зі Сполученими Штатами.
Виробництво артилерійських снарядів у США різко скоротилося після закінчення Холодної війни, і хоча ми сподіваємося збільшити виробництво снарядів до 2025 року, воно і близько не відповідає нашим виробничим можливостям 1995 року.
Так само і системи озброєнь, такі як ракета «Томагавк», мають неймовірні можливості, але враховуючи, що створення зброї займає багато часу, а за останні роки ми закупили дуже малу кількість, чи вистачить нам цього?
Я не працюю в оборонній сфері (слава Богу), але мене не може не турбувати те, що, намагаючись вчитися на технічній досконалості Вермахту (реальній чи уявній), Сполучені Штати насправді мають відносини з військовими технологіями, які схожі на відносини з ними Вермахту.
Тобто, є неймовірні зразки техніки з дивовижною статистикою, але мене не полишає питання: чи вистачить нам цього? Чи можемо ми швидко масштабувати виробництво цієї зброї? Я впевнений, що американська армія є логістично обґрунтованою організацією, але з точки зору оборони і закупівель, чи можуть Сполучені Штати швидко перетворити невелику кількість зброї, виготовленої на замовлення, на масштаб, який нам знадобиться для масованого конвенційного конфлікту проти майже рівного собі супротивника?
Ядерна зброя забезпечує стримування, це правда. Але як щодо конвенційних засобів стримування? Такі звіти не додають мені впевненості.
Гадаю, я хочу сказати, що я не хочу, щоб американська армія, яка швидко мобілізується, у війні з приблизно рівною за спроможностями державою мала крихітну кількість високотехнологічних озброєнь і дуже велику кількість відносно малозабезпечених піхотних дивізій.
На мою думку, один з головних уроків (тьху, я знаю, вибач, Джо) Другої світової війни полягає в тому, що невелика кількість технічно досконалої зброї - це добре, але здатність виробляти достатньо хорошу зброю в широких масштабах - це краще. Сподіваюсь, що сьогодні США здатні робити і те, і інше.
