Трішки більше місяця назад у Academy Museum of Motion Pictures запустили виставку Screenwriting: Takes on LA Noir, яка фокусується на сценаріях трьох стрічок, написаних упродовж минулих п’ятдесяти років: Double Indemnity, Pulp Fiction та The Long Goodbye.
The Long Goodbye — неонуарний фільм 1973 року, знятий Робертом Альтманом, який є адаптацією однойменного роману Реймонда Чендлера 1953 року. Сценарій до стрічки доручили Брекетт з однієї простої причини: жінка вже працювала над адаптацією роману Чендлера The Big Sleep разом із Говардом Гоксом, лишивши всіх у суцільному захваті від своєї здатності писати брутально-саркастичні репліки. Сам Альтман пригадує, що коли продюсери запропонували її, він із радістю погодився. Перемовини стосовно сюжету тривали три дні: сценарій майже не відрізнявся від готового фільму.
Робота над цієї стрічкою, однак, вимагала більших зусиль, аніж просто адаптувати книжку для екранізації. Хто зачитувався Чендлером, той знає, що це специфічне читання, яке повністю відповідає своїй епосі. Брекетт довелося майже повністю відійти від колись написаного нею ж сценарію, адже багато що змінилося з того часу: по-перше, на цей раз Філіпа Марлоу грав не покійний вже Гамфрі Боґарт (а нового актора Брекетт вважала повним міскастом, адже він мав «ніжне лице, добрі очі, а ще йому бракувало того напилу злоби, з яким ти асоціюєш подібних персонажів»), по-друге, це найдовша книжка з серії, яку потрібно було органічно вписати у кіносценарій, а по-третє, що було водночас і найбанальнішим і найважчим, пряма адаптація Чендлера для 70-тих була б просто нецікавою та неактуальною на тлі інших кіноновинок і сучасних кримінальних стрічок.
Зрештою вийшла цікава кіноадаптація у декораціях свого часу, якій, однак, не вдалося перегнати по культовості The Big Sleep з низки причин: починаючи від іменитішого режисера й закінчуючи шикарним дуо Боґарт-Беколл.
Щодо самої виставки, її основна мета — дослідити, як ці троє фільмів змогли змінити правила сценаристики у нуарних фільмах, відбуваючись на тлі декорацій Лос-Анджелеса.
Експозиція про Брекетт містить її оригінальні записи та нотатки стосовно сценарію та сюжету оригінальної книжки.
Світлину взяла звідси.
