Дисклеймер.
Ця стаття є дуже скороченою і, хоч вона опирається на певні літературні джерела, суб'єктивна. Це мої роздуми на базі існуючих думок про тривожність. Тому нормально, якщо певні формулювання, чи думки не співпадають з тим, як це бачить читач. А також, я, майже, не зачіпав теми генералізованого тривожного розладу, бо не є професіоналом у цій сфері.
Якщо у вас є якісь зауваження, чи пропозиції, то я радий поспілкуватися у коментарях)
Що таке тривожність?
Більшість людей можуть пояснити власними словами тривожність дуже просто. Все ж, інтуїтивно це поняття зрозуміле і яскраво себе проявляє. Проте, є певні аспекти та нюанси, які вимагають більш детального огляду теми тривожності.
В цій статті я буду використовувати визначення, яке пропонує Віктор Шагар. Але спробую пояснити його думку більш легко:
«Тривожність — це стан доцільного підготовчого підвищення сенсорної уваги і моторного напруження в ситуації можливої небезпеки, що зумовлює відповідну реакцію на страх. Схильність індивіда до переживання тривоги, що характеризується низьким порогом її виникнення; один з основних параметрів індивідуальних розходжень.» [1].
Якщо розділити визначення реченнями, то можна помітити, що він описує 2 прояви тривожності — ситуативний та характерний.
«Дослідження тривожності спрямовані на розрізнення: 1) тривожності ситуативної — пов'язаної з конкретною зовнішньою ситуацією; 2) тривожності особистісної — стабільної властивості особистості.»
Іншими словами, тривожність є 2 типів і від цього вже можна опиратися в розумінні того, як працювати із тривожністю.
Уявімо ситуацію, де хтось захищає курсову, здає екзамен, або ж виступає на сцені. Це буде ситуативна тривожність.
Тоді як висока чутливість, або сильна тривога при малих стресових ситуаціях можуть бути просто властивістю нервової системи.
Зрозумівши трохи краще сутність тривожності, можна розглянути способи роботи з нею.
Як допомогти собі та іншим у випадку із ситуативною тривожністю?
Для початку наголошу, що є різниця між страхом та тривожністю. Перший має об'єктивну, очевидну та чітко зрозумілу причину, тоді як у випадку з останньою причина часто суб'єктивна і не очевидна.
Отже, якщо людина відчуває ситуативну тривогу (до прикладу виступ на сцені), — яким чином їй можна допомогти?
Найбільш ефективне, що можна зробити в такій ситуації — використати техніки заземлення. Це ті техніки, де увагу людини переключають та концентрують, абстрагуючись від тривоги. Ніби повертаючи людину в реальність, заземляючи її емоції та тривогу [2].
До прикладу:
Дихальні вправи (квадрат — 4 сек. вдихати, 4 сек. затримувати дихання, 4 сек. видихати та знову 4 сек. затримати дихання. Повторювати до того моменту, доки людині не стане легше).
Такі вправи допомагають заспокоїти нервову систему та серцебиття.
Перераховувати кількість об'єктів певного кольору («червона кофта 1, червоний плакат 2, червоні черевики 3…» і т.д.).
Дозволяють переключити увагу із площини емоційної на площину раціональну. Сюди також підійдуть перерахування кількості об'єктів, які можна понюхати, почути, відчути на дотик, побачити.
Будь-яка проста діяльність, яка задіює тіло (прибирання, очистка одягу, або перекладання речей)
Візуалізація (уявляти якесь місце; які там звуки ви чуєте, чи що бачите, що відчуваєте і т.д.)
Таких технік, насправді, чимало, тому, якщо є бажання, то можете прочитати джерело, яке вказане в кінці статті, або в пошуку google знайти інші.
Як проявляється тривожність?
Ця частина буде невеликою, тому хочу охопити основні прояви:
Фізіологічні — тремор, потовиділення, поспішка, маніпуляція предметами, бажання щось їсти, чи навпаки повний голод, пришвидшене серцебиття, часте дихання, іноді паніка).
Психологічні — дратівливість, акцентування уваги на негативі, розсіяна увага та пам'ять, намагання постійно покращити роботу)
Як допомогти собі та іншим в ситуації із тривожністю, яка є властивістю нервової системи?
Найкраще, на мою думку, при такій тривожності — це підтримка. Якщо людина тривожна сама по собі, то не варто їй постійно говорити «Та все добре, не переживай», «Це уже який раз ти тривожишся, але ж нічого не сталося», «Не переживай ти так, це ж не трагедія».
Такі фрази знецінюють почуття та емоції людини, ніби вона не може відчувати тривоги і має радіти, веселитися. Тому важливо підтримувати людину і не намагатися її змінити. Адже це не патологія, а просто особливість нервової системи, яка проявляється в підвищеній чутливості до стресових ситуацій.
І ще одне, що я вважаю не варто робити — це не давати поради, якщо людина цього не просить. Тому що, швидше за все, вона уже не вперше зустрічається із станом тривожності і має досвід. В такому випадку, поради можуть лише нашкодити, ще більше тривожити, або розлютити людину.
Додаткові способи, які допоможуть: активний спосіб життя та здорове харчування, хобі або діяльність, що розслабляє, медитації.
Висновки.
Тривожність занадто об'ємна та широка тема для огляду в одній маленькій статті. Але, узагальнюючи все вище сказане, можу зазначити, що із тривожністю можна працювати. Головне розуміти, чи допомагають вам ті техніки, що були вказані.
І найголовніше — тривожність це не розлад. Вона може бути проблемою, але це інше аніж генералізований тривожний розлад.
У випадку з останнім, тривога, паніка чи тремор та потовиділення можуть настати раптово, несподівано і в будь-якій ситуації. Якщо це дуже сильно впливає на ваше життя, то зверніться до спеціаліста.
Моя ж стаття більше створена для короткого огляду того, що являє собою тривожність і як можна із нею працювати та допомогти собі. А також повторюсь, що не варто використовувати цю статтю як наукове пояснення)
Список літературних джерел:
Віктор Шагар — Сучасний психологічний словник. Харків — 2007.
Поліщук О.Р. — Техніка заземлення: інструмент для саморегуляції в моменти стресу та тривоги.
