Твої очі — усі мої весни та всі літа,
Зорі, пустелі.
Твої вуста —
Читати тендітні листи Корану…
Я напишу і відправлю тобі листа
Мартином із океану.
Тільки, мартине, не підведи,
Шукай її за передчуттям біди,
За несміливими проявами весни,
У ледь відталих містах,
Шукай її на спалених мостах.
Лети, мартине, поки тут
Мертвий штиль,
За бездоганну синь цих хвиль.
Поки ти все це не забув,
Поки вона не відкрила нову главу,
Поки вона не навчилася жити з нуля,
Стираючи з усіх сторінок моє ім’я,
Як стирають написане олівцем,
Як стирають лице за другим лицем.
Лети, мартине, подаруй їй океан,
Хай він кипить і б’ється,
Хай тече разом із зорями
Та дельфінами
До її серця
По кришталевих венах.
І скажи їй
Ненав’язливо,
Це — від мене.
