Чи бувають люди, яким від життя дісталося більше... у найгіршому значенні цього слова?
Ми звикли дивитися на людей і робити висновки. Називати когось слабким. Невдахою. Дивним. Ледачим. Безхарактерним.
Ми майже ніколи не запитуємо себе, що стоїть за мовчанням цієї людини. Що приховують її очі. Який шлях вона пройшла, перш ніж навчилася мовчати.
Це історія хлопця, якому здавалося, що життя від самого народження вирішило випробувати його на міцність.
Він народився з особливістю, яка зробила його вразливішим за інших. Те, що для когось було дрібницею, для нього ставало справжньою боротьбою. Йому було важко навчатися, важко знаходити спільну мову з людьми, важко почуватися своїм серед інших.
Люди, які мали стати його опорою, нею не стали. Мати залишила його. Батько так і не зміг подарувати синові любов. Згодом у його житті з'явилася нова сім'я, а сам хлопець дедалі більше відчував себе зайвим. Маніпуляції, погрози й постійний страх поступово позбавили його віри у власні сили й навчили боятися світу за порогом дому.
З п'яти років він звик до принижень. Спочатку від дітей у дворі. Потім у дитячому садку. Пізніше — у школі. Його довірливістю користувалися, над ним сміялися, його знецінювали. І найстрашніше було те, що дорослі нерідко виявлялися не кращими за дітей. Не всі рани залишають синці. Деякі залишаються всередині назавжди.
Ще в дитинстві через власну довірливість він назавжди втратив свою найбільшу мрію.
Єдиною людиною, яка залишалася поруч, був найкращий друг. Але навіть він не зміг захистити його від болю першого нерозділеного кохання.
Коли вдома йому остаточно дали зрозуміти, що він ніколи не здійснить своєї мрії, що нічого не вартий і нікому не потрібен, хлопець пішов.
У шістнадцять років він залишив дім, ночував надворі, брався за будь-яку роботу, щоб вижити, і продовжував зустрічати людей, які вважали, що мають право принижувати того, хто слабший, бідніший або беззахисніший.
Зрештою він повірив у те, що чув усе життя.
Що він — невдаха.
Що йому немає місця в цьому світі.
Та одного дня він поставив собі лише одне запитання.
«Якщо я досі живий... то, можливо, не просто так?»...
Що буде далі з цим хлопцем? Чи зможе він піднятися з самого дна і довести світу, що він не невдаха?Повну книгу я викладаю абсолютно безкоштовно на платформі Аркуш. Сьогодні я опублікувала там цей пролог, а нові частини виходитимуть щодня!Переходьте за посиланням, додавайте книгу в бібліотеку, щоб не пропустити щоденні оновлення, та читайте першими:
https://arkush.net/book/47044
Буду неймовірно вдячна за ваші реакції, лайки та коментарі тут і на Аркуші. Ваша підтримка — це моє натхнення публікувати нові розділи кожного дня!
