Текст взято з A. F. A. Q.
www.anarchistfaq.org
Як з'ясували, під “анархією” мається на увазі суспільство “без правителів” чи “без (ієрархічної) влади”. Анархісти не проти “влади” в сенсі авторитету експертів, найбільш добре обізнаних, кваліфікованих і мудрих у суспільстві, але вони вважають, що навіть така влада не має права примушувати інших дотримуватися їх рекомендацій або відчужувати решту процесу прийняття рішень. У двох словах це означає, що анархізм є антиавторитарним.
Анархісти є антиавторитаристами, тому що вони вважають, що людина не повинна підкоряти собі побратимів. Анархісти, за словами Сьюзен Браун, “вірять у вроджену гідність та цінність людської індивідуальності”. (The Politics of Individualism, стор. 107) Влада веде суспільство до деградації та приниження, оскільки підпорядковує волю і судження пригноблених волі й судженням гнобителів, цим принижуючи людську гідність та почуття самоповаги, адже вони розвиваються лише за персональної незалежності. Крім того, влада веде (і уможливлює) до експлуатації, кореня нерівності, бідності та соціальної несправедливості.
Інакше висловлюючись, сенс анархізму (позитивне визначення) у добровільному співробітництві між рівними людьми заради їхньої найповнішої свободи та всебічного розвитку індивідуальності.
Співпраця між рівними людьми – ключове поняття антиавторитаризму. Співробітництвом ми можемо розвинути та захистити нашу цінність як унікальних особистостей, а також збагатити наше життя та свободу, тому що “людина стає людиною і досягає як свідомості, так і здійснення своєї людяності лише в суспільстві та лише колективною діяльністю всього суспільства... Я можу назвати себе дійсно вільним лише тоді, коли моя свобода або, що теж, моя людська гідність, моє людське право, яке полягає в тому, щоб не слухатися жодної іншої людини та керуватися в моїх діях лише моїми власними переконаннями, лише коли ця моя свобода, відображена і вільною свідомістю всіх людей повертається до мене, підтверджена згодою всіх”. (Михайло Бакунін, цит.: Errico Malatesta, Anarchy, стор. 30)
Антиавторитаризм зовсім не заважає анархістам стверджувати, що людське існування має соціальний характер і що люди взаємно впливають один на одного. Ми не можемо уникнути «влади» цього взаємного впливу, бо, як Бакунін нагадує нам:
“Знищення цього взаємного впливу було б, отже, смертю. І коли ми вимагаємо свободи мас, ми не претендуємо знищувати жодного з цих природних впливів на них жодної особи, жодної групи осіб. Ми хочемо знищення штучних, привілейованих, законних, офіційних впливів”. (цит.: Malatesta, Anarchy, стор. 51)
Інакше кажучи, тих впливів, що породжені ієрархічною владою. Ієрархічні системи, наприклад капіталізм, посягають на волю, і в результаті розумові, моральні, інтелектуальні та фізичні якості людей стагнують, чахнуть і деградують. Тому одна з “великих істин анархізму” полягає в тому, що “бути дійсно вільним означає дозволити кожному прожити своє життя на власний розсуд, за умови, що кожен дозволить решті зробити те ж саме”. Заради цього анархісти борються за найкраще суспільство, за суспільство, яке поважатиме людей та їхню свободу. При капіталізмі “все йде ринку, продаж: все – товар”. Але є “речі, які неоціненні. Серед них життя, свобода та щастя, і все це суспільство майбутнього, вільне суспільство гарантує всім”. Анархісти прагнуть формувати у людей усвідомлення власної гідності, індивідуальності та свободи, і заохотити дух повстання, опору та солідарності проти влади. За це владні постійно звинувачують анархістів у порушенні громадського порядку, але анархісти впевнені, що завоювання свободи набагато краще за мирне рабство. Анархісти, за нашими ідеалами, “вірять у суспільний лад за будь-яку ціну – крім, зрозуміло, ціни свободи. Але трудящим цей дорогоцінний дар, здається, вже втрачено. Життя... у них, звісно, є; але чого варте їхнє життя, позбавлене вищезазначених цінностей?” (Lucy Parsons, Liberty, Equality & Solidarity, стор. 103, стор. 131, стор. 103 та стор. 134)
Підсумовуючи вищесказане, скажімо, що анархісти хочуть суспільства, у якому люди взаємодіють способами, які збільшують свободу всіх, замість способів знищення свободи (зокрема потенційної) більшості на користь меншості. Анархісти відмовляються дати владу над собою будь-кому, влада говорить їм, як жити під загрозою покарання у разі непокори. Можливо, не анархістам варто було б чесно запитати себе: хіба ця позиція потребує більш докладного пояснення?
