Правда в тому, що тебе не існує... Так завершується одна з давніх ведичних упанішад, коли учень запитав брахмана (мудреця) про сенс навчання у нього.
Людство протягом всього свого існування шукає відповідь на одне питання: в чому сенс життя?.. і одразу потрапляє до логічної пастки. Адже сенс - це лише логічна конструкція, притаманна мові. В чому сенс сенсу? Питання більш доречне, але не менш безрозв'язне...
У одній з найдавніших упанішад наш світ порівнюють з жертовним конем, який приноситься у жертву сам собі.
Не менш розповсюдженим є порівняння світу із сном брахмана. Або танком Шіви, вібрації від якого і створюють ілюзію життя.
Життя через свою минучість завжди викликало недовіру. А особливості психіки дозволяли шукати потойбічні світи, які, проте, не відомо чи існують по завершенні нашого існування...
Але людина жива і відчуває емоції. Переважна більшість людей переважну тривалість часу не аналізує себе. Простіше хапатися за чужі фантазії, ніж будувати власні. В цьому і є мета та суть релігії. Беззаперечна довіра до тих, кого наділили правом фантазувати для інших...
Але насправді, "для чого?„ ми живемо?..
Найбільш відвертим тут був Сідхарта Гаутама (більш відомий як Будда), який казав, що це не важливо. Ми живемо, бо живемо, і все позбавлене сенсу. Краще осягати цей світ і не сприймати його серйозно, ніж витрачати час та зусилля над питаннями приреченими залишитись без відповіді.
Сенс життя не може бути у дітях, досягненні певної життєвої мети чи простого терпіння. Адже все минає, все схоже на пісок, який не тримає довго своєї форми.
Але хтось вперто очікує винагороди за власні страждання у цьому світі. Та давайте запитаємо, винагороди за що?.. За власну слабкість? Дурість? Неспроможність прожити життя цікаво і з гідністю? Неможливість приймати рішучі рішення? За те, що помножили горе і показали приклад як страждати іншим?... За що винагорода?
Давні греки добре розуміли це, тому й вважали, що винагороду отримують лише герої. Вони привертають увагу богів, за ними слідкують, їм допомагають, винагороджують, пам'ятають та прославляють...
Бо в цьому і зміст життя - жити... Жити так, щоб пам'ятали, щоб захоплювались, щоб брали приклад...
Всі інші не живуть, а існують, допоки морок не поглине до себе, розтягнувши терпіння та страждання навічно ..
Життя лише для життя. І ми самі маємо наповнювати його радістю. Невгамовної радості перемоги, любові та щастя. Чи спокійної радості гармонії споглядання...
Чи жити, чи лише існувати - вирішувати нам. Без оцінок, без пересторог, без безглуздих логічних конструкцій...
