У сучасній російсько-українській війні широко застосовується мотоциклетна техніка. При чому – з обох сторін. Виявляється, актуальність мотоцикла на війні – не новина. Тема мотоцикла (і не тільки на війні) сьогодні зацікавила мене з кількох причин.
По-перше, я пам'ятаю, як у нас (тобто – у мого батька – Миколи Калиновича Мазана, якому сьогодні виповнилося б 88 років, та шахта забрала його життя, коли йому було тільки 26) був мотоцикл К-750 «Київського мотоциклетного заводу» (на фото №1) яскраво-чорнильного кольору з білими характерними «ободками». Я ще тоді трирічний (1962 рік) сидів у колясці (тоді у нас частіше використовувалась назва «люлька»), шкіряна накидка якої була старанно примкнута з наружного боку, щоб малий не випав, батько – за кермом, а мама – Алла Захарівна – розміщалась на задньому сидінні й притримувала мене «за шиворот» на поворотах. Я старанно, як наказував батько, тримався обома руками за ручку люльки й отримував страшенне задоволення, коли ми виїзджали на пряму дорогу і вітер так дув в обличчя, а я хапав його ротом, задихаючись чи то від напору зустрічного вітру, чи то від задоволення. Зазвичай ми їздили до бабусі у рідне моє село – Фугарівку, яка сьогодні є частиною Вовчоярівки, яка, у свою чергу, входить як Вовчоярівський старостинський округ у Лисичанську міську територіальну громаду на Луганщині. Їхати було рівно 7 кілометрів різними дорогами, більшість з яких – польові. Тому іноді Сашко Мазан потрапляв у дбайливі бабиШурини обійми трішечки «чумазим»…
Це вже через рік батько «отримав» на «Шахті «Матроська» «Волгу» ГАЗ-21 і я про цю історію вже згадував у автобіографічному текстові під назвою «Уря! День Шахтаря!». Але того К-750 трирічний Сашко запам'ятав на все життя!...
По-друге, у нас у Лисичанську наприкінці вісімдесятих та на початку 90-х минулого сторіччя був дуже розвинутий такий вид спорту, як мотокрос (якщо бути точним, то його у Лисичанськ привіз разом з першим кросовим «мотиком» Сергій Кіркунов, детальніше – у матеріалі http://www.lisichansk.org.ua «36 лет назад мотокросс начал развиваться в Лисичанске» від вересня 2020 року). На змагання до нашого міста (140 тисяч населення, на всяк випадок) приїздила навіть мотокросова команда з російського Сургуту (це Західний Сибір), яка проводила в Україні все літо, починаючи з квітня й до листопаду. Ми зі старшим сином Кирилом (він загинув навесні цього року, будучи пілотом дрону в одній за бригад ЗСУ на межі Донеччини та Запоріжжя, тому й його пам'яті хочу присвятити серію цих матеріалів) не пропускали жодного старту мотокросових перегонів у Лисичанську, які проводилися двічі на рік. Кірюха отримував таке задоволення, яке я отримував, їдучи у люльці нашого К-750 (на жаль, у жодному з сімейних архівів не збереглося світлин цього мотошедевра).
По-третє, наші з сином захоплення мотокросом вилилися у те, що, вже як журналіст, я з 2007-го року почав коментувати різноманітні мотокросові перегони у різних регіонах України і до повномасштабного вторгнення «рашки» на нашу священну землю був якщо не першим, то у числі перших коментаторів мотокросу в Україні.
По-четверте, мотоциклетна галузь України – це яскрава сторінка її історії, яка привела до встановлення численних рекордів та досягнень світового рівня. Ми маємо бути гордими з того й знати про наш мотоцикл, про наших мотоциклістів все. А у часи моєї юності-молодості мотоцикл (або мотовелосипед, якого ще називали «дирчик», або мопед) були чи не у кожному дворі, у кожному гаражі.
А з чого ж усе починалось?
У 1945 році – рівно 80 років тому – у Києві був створений «Київський мотоциклетний завод».
Тоді, радянський союз, який переміг гітлерівську Німеччину у Другій світовій війні, отримував з німців репарацію (вскорях і росія нам буде виплачувати щось подібне). У тому числі – і в якості промислового обладнання з документацією. Ось на базі обладнання німецького заводу «Wanderer Chemnitz-Schönau» у Хемніці (колись – Лейпціг) та промисловій базі «Бронетанкового ремонтного заводу №8» і був заснований «КМЗ». А вже у 1946-му «КМЗ» майже повністю «змавпував» німецький «Wanderer 1Sp» та випустив перший український мотоцикл взагалі й легкий, зокрема, під назвою К-1Б «Киянин» (на фото №2). Згодом, з'явиться той самий К-750 (1958) та будуть створені мотоцикли, «буси», мотоколяски, мотогрузовички та інше. Ви не повірите, але «Київський мотоциклетний завод» запускав у серії мотоцикли з двигуном потужністю 80 кінських сил!!!
Але про все це та багато іншого – у наших наступних мотовипусках!
P.S. Я впевнений, що у багатьох з вас є свої «мотоісторії», то ж поділіться з нашою широкою двоколісною аудиторією!
Олександр Мазан, (з люльки» К-750), 7 липня 2025 року
