X-amine your zippa, m**********r.
Хіп-хоп — як мертвий жанр
Український хіп-хоп — тема його в Україні настільки вистраждана і сумна, що навіть важко щось додати з цього приводу. Ну не складається у нас з канонічним реп-музлом і його похідними! Запит на протест у нас завжди складала рок, альтернатива чи навіть поп-складова, але не хіп-хоп! Подивіться на головні українські хіти — усюди мінор і мелодика, це одна з складових нашого менталітету. Мелодійність. За це і люблять українську музику.
В американському суспільстві запит на протест йшов багатосторонньо — у розвиненій країні знаходилось місце і альтернативі, і хіп-хопу. Умовний Тупак Шакур, як один із найгеніальніших ліриків американської гілки репу, був з небагатьох тих, хто показав: є життя і поза глянцевими рекламними проспектами, є і страшна правда реального побуту, де, народжуючи дітей, їх викидують на помийку, а вбивство зі зброї присутнє не тільки на війні. Така ж історія у Німеччині. Франція з Італією змогли загорнути чужий стиль у свої національні музичні фішки.
В Україні все виявилось набагато складніше для одного з молодих жанрів музики. Кому цікаво слухати про хрінове життя зараз, коли у нас більше 500 років все це оспівується в наших думах, баладах, епосах та історичних піснях? У нас є прекрасний приклад Марусі Чурай, ще пізніше — Тараса Шевченка, ще пізніше — Миколи Хвильового, а ще пізніше — Василя Симоненка та Василя Стуса.
Сенс зі звичайного хіп-хопу, коли ми 70 років прожили в країні “тюрми народів”, а ще до цього близько двох сотень — під ярмом російської імперії? А враховуючи, що і перші роки Незалежної України давались дуже важко в усіх сенсах цього слова, а ще 9 років сучасної російсько-української війни… От і виходить, що місця негативізму для хіп-хопу тут нема.
Тому зазвичай нашим виконавцям доводилось брати іншим. Хтось — брав і різав семпли з культових американських хіп-хоп треків (Вхід у Змінному Взутті, UGO), хтось брав гумором та іронією, актуальною на той час (Танок на Майдані Конго, Ґринджоли), а хтось і зовсім орієнтувався на те, що робила сцена сучасної країни-терориста (більша частина хіп-хопу того часу). Забігаючи наперед — і досі у нас в Україні нема популярних саме хіп-хоп виконавців, які роблять саме у дусі канонічного жанру.
Перші 7 років кар’єри особливо важкі…
Зрештою, у нас в Україні дійсно намагались свого часу робити спробу американського хіп-хопу, англійською мовою, з настроєм сольної Gwen Stefani часів її першого сольника “Love. Angel. Music. Baby.”, експресією та безпринципністю Eminem’a та ще трохи поп-актуалочки того часу, як Black Eyed Peas. Першопрохідцями, і, за іронією долі, єдиними популярними виконавцями такого стилю виявились музиканти київського гурту Stereoliza.
Якщо точніше, то все починалось не з хіп-хопу. Починалось все з дуже слабкого російськомовного поп-року на альбомі “Побег”, на якому гурт намагався робити концептуальний реліз про зародки віртуальної реальності та втечу від стереотипів і у саунді колективу відчувався явно жирний референс на британських альтерів Skunk Anansie. Але де-факто “Побег” виявився дуже мертвим навіть на фоні зросійщеної української сцени того часу і абсолютно не міг похвастати ні хорошим звуком, ні вдалими піснями, ні навіть спробою зробити щось дійсно актуальне. Зрештою, на фоні гримівших російських “гівнорок” колективів, Стереолізі не вдалось розкрити себе на повну.
Тим більш цікавим було продовження існування Стереолізи.
Хіп-хоп Ліза
Навесні 2005-го року в ефірі українського музичного простору з’являється Stereoliza з дуже нестандартною на слух піснею “X.Y.Z.”.
І пісня одразу стає хітом! Ніхто навіть на початку не розуміє, що це український проект, що сама Stereoliza (це вже потім більшість зрозуміє, що ім’я Стереолізи — це не псевдонім учасниці і навіть не її справжнє ім’я) — це Катерина Шалаєва та Олексій Гінчев, творці оригінального гурту аж з найпершого складу, і що якщо прислухатись до слів уважніше — то можна зрозуміти, що виконавиця пісні абсолютно не носій мови…
Насправді, хід конем у Катерини та Олексія абсолютно цікавий і в дечому прагматичний. На час середини 00-их, у нас не те, щоб не було прям хіп-хоп сцени… просто вся проблема в тому, що наслідування хіп-хоп сцени країни-терориста призвело до катастрофічного моменту, коли абсолютна більшість нових пісень з-під пера тодішніх хіп-хоп виконавців запізнювалась на 10, а то й на 15 років від актуального матеріалу, який, здебільшого, приходив зі Штатів. Матеріал Stereoliza був сучаснішим як мінімум на дві голови — він, якщо й не йшов у ногу із часом, то хоча б у рамках свого десятиріччя. Подача, експресія. Обсценна лексика, зрештою, якою аж пестрить композиція! Кліп, знятий легендою українського кліпмейкіну — Віктором Придуваловим. Чого ще потрібно для повного успіху?
До слова, Катерина в одному із інтерв’ю розповідала, що одним із джерел натхнення на матеріал Стереолізи того часу стали The Slim Shady LP та The Marshall Mathers LP, які є відповідно альбомами 1999-го та 2000-го року легендарного Eminem’a. Як на мене, “X.Y.Z.” більше відносить коренями до наступного, не менш культового, “The Eminem Show” 2002-го року, а точніше — композиції “Without Me”. Доходить до того, що місцями деякі елементи переходів з агресивного речетативу на більш спокійний тон абсолютно підчисту підрізані у легенди Детройту. Але на той час, це не засмучувало нікого. Композиція стала гучним хітом України і навіть трішки за її межами (у Польщі).
Здавалось, ще трохи і Stereoliza, як мінімум, стане революційним проривом і проектом першого ешелону в українському шоубізі…
Але не так все пішло вдало. Другий сингл “Corporate Logic”… абсолютно повністю проходить повз українського музичного слухача! Наслухавшись “X.Y.Z.” (а хто й із знанням англійської — ще й декодував сенс композиції про філософію нескінченних статевих зв’язків серед чоловіків), маси почули ще одну таку ж саму композицію. І якщо “X.Y.Z.” створив цілий вау-ефект, який потягнув за собою популярність пісні, то вже “Corporate Logic”, на жаль, не зміг так сильно зацікавити українського слухача. Це при тому, що композиція про корпоративну вертикаль та етику вийшла не менш іронічною, ніж перша.
Третій сингл, “When You’re Here”, більше всім запам’ятався не в плані композиції чи якихось цікавих музичних ходів. Він тільки й став мемом після виходу кліпу, де Катерину проковтнув кит і останні 45 секунд треку, йде зйомка ніби виконавиця знаходиться у шлунково-кишковому тракті тварини.
Ну, а у в кінці 2006-го року на Universal (!) виходить і повна платівка “X-amine Your Zippa”, яка і присвячена першому і найголовнішому хіту гурту. Забігаючи наперед — жодна інша композиція не те, що не повторить успіху “X.Y.Z.”, але навіть й не наблизиться до нього.
Загалом, вже у 2006-ому було зрозуміло, що Stereoliza — це абсолютно український гурт. Незрозуміло було тільки, чому Катерина подавала сам проект, як той, що грає “не за правилами українського шоубізу”.
Судіть самі: колектив абсолютно не орієнтувався на українського слухача і абсолютно не приймав умови української сцени і умов тих часів, але на тому ж М1 Стереолізи було абсолютно достатньо: як і в плані пісень, так і в плані самої Катерини в плані ведучої ранкової передачі Guten Morgen. Фронтвумен гурту дуже категорично проходилась щодо аматорського підходу роботи в рамках розважальних масмедіа, що не завадило їй ходити на ті ж передачі М1 і знятись у Playboy, чию зйомку вона різко розкритикувала. Гурт постійно у ті часи виступав у якості розігрівів своїх американськів оригіналів, що досить розходилось зі словами про те, що “ми не йдемо у тєлік і за хайпом за будь-яку ціну”…
Багато слухів ходило щодо нового повноформатнику, який ось-ось вийде у Стереолізи. Але тут — Ukrainian Records розривають контракт з гуртом. Незрозуміло, чи саме це стало остаточною краплею, чи може реально Катерина з Олексієм вирішили, що можуть підкорити Штати, але у 2008-ому році дует остаточно покидає Україну і намагається штурмувати американський шоубізнес.
Американська мрія?
Період у Лос-Анджелесі, відверто кажучи, важко можна назвати прям вдалим. По-перше, тандем Шалаєва-Гінчев переключились з хіп-хопу на звичайну американізовану поп-музику. По-друге, ця музика абсолютно не виділялась, ба навіть більше — програвала цілій плеяді виконавців та пісень, які Штати поставляли у світ рік за роком. По-третє, Stereolizza (у імені гурту додалась ще одна літера) у США випустила… усього пару синглів у 2012-2013 та 1 альбом і той вже у 2018 році, коли колектив вже навіть не мав популярності в Україні.
Та й відверто кажучи, навіть Kesha-подібна “Go Back to Your Mama” вже ніякого інтересу не викликала у публіки.
Десь з 2019-го року тихо згортається потроху і творчість проекту…
Зараз Катерина і Олексій беруть участь у допомозі українським дітям, які постраждали у російсько-українській війні і намагаються висвітлювати у Штатах все, що відбувається з 24.02.2022 і по сьогодні.
Історія Stereoliza наявно показала: український слухач не був готовий до продукту, який намагались донести його учасники. Ситуація, коли шок-ефект від кардинальної зміни іміджу (і вдалої зміни!) повністю змінився звиканням до того, що робить гурт. І, враховуючи, що той матеріал, що робили Стереоліза та підхід до поп-музики, абсолютно важко давався українському слухачу, формація просто була витіснена безжалісною машиною українського шоубізнесу буквально за декілька років. Ну, а Голівуд виявився аж дуже сильним для цікавого хіп-хоп/поп проекту. Що і шкода, насправді.
