Кульмінація впливу радикальних правих в Україні
У 2012 році «Свобода» досягла успіху та пройшла до парламенту, пізніше разом з іншими праворадикалами брала активну участь у Революції Гідності. Через це кілька політиків від «Свободи» увійшли до першого постмайданівського уряду — подібний успіх праворадикалів був безпрецедентним. У часи ослаблих державних структур радикальні праві навіть допомагали підтримувати громадський порядок.
Інститут української армії також був слабким, коли росія почала війну в Криму. Праві радикали отримали легший доступ до зброї і створили добровольчі батальйони. Вони здобували все більше влади, але…
Радикальні праві програли на парламентських виборах у 2014 році.
26 жовтня 2014 року в Україні відбулися парламентські вибори. «Свобода» набрала 4,71% голосів і не подолала 5% бар'єр. На одномандатних округах «Свобода» отримала лише шість місць у парламенті. «Правий сектор» набрав 1,81% голосів і переміг на одному одномандатному окрузі. Конгрес українських націоналістів отримав 0,06% голосів.
Чому така поразка?
1. «Розпорошення» виборців. «Свобода» і «Правий сектор» змагалися за той самий електорат і обидві не пройшли до парламенту. На заході України «Свобода» поступилася новій правоцентристській партії «Самопоміч».
2. Велика кількість конкурентів. Внаслідок війни і кризи всі партії позиціонували себе як такі, що вирішать ключові проблеми країни і суспільства.
3. Втрата «ніші». У 2012 році «Свобода» презентувала себе як головну антипрезидентську партію, але після перемоги Революції Гідності партія не провела значних реформ і була звинувачена в корупції.
4. «Сповзання» в центр, де вже було багато сильних гравців. «Свобода» стала більш центристською під час роботи в уряді, тож більш радикальні виборці обрали «Правий сектор».
5. Несприйняття риторики. Важливо зазначити, що ідеологія й теми суспільних дискусій, які підіймали праворадикали, залишалися суперечливими для більшості українців.
Політолог Остап Кривдик стверджує, що головними причинами поразки ВО «Свобода» стали: відсутність досягнень, популістська риторика, структурна деградація, слабка медійна кампанія та погана стратегія. Також, за його словами, частина потенційного правого радикального електорату обрала партію Яценюка «Народний фронт», тому що вона зображує себе більш мілітаристською.
Політологиня Оксана Дащаківська пояснює, що настрої українських виборців стали менш радикальними, «Свобода» не була активна ані в медійному плані, ані в проведенні реформ, вона також не показала себе добре після деяких перемог на виборах на місцевому рівні.
Становище українських ультраправих після 2014 року
Після кризи 2014–2015 років ситуація в країні стала більш стабільною й Україна змогла подолати значну кількість загроз. Уряд запровадив санкції проти росії — як персональні, так і економічні. Були заборонені деякі російські інтернет-ресурси та ЗМІ.
Політика декомунізації, заборона комуністичної партії та радянської символіки, проукраїнська мовна політика та розбудова ЗСУ були пріоритетами програм ультраправих раніше. Натомість з 2014 року це реалізовувала поміркована влада. Головним рушієм стала загроза національній безпеці.
Дії влади зменшили електоральний потенціал радикальних правих, але впроваджували й толерували їхні політичні ідеали. У той же час вони втратили легкий доступ до зброї, деякі бригади були розформовані, а інші увійшли до складу ЗСУ.
Поступово радикальні праві маргіналізувалися. Незважаючи на посилення впливу нових організацій, «Свобода» залишалася найстабільнішою праворадикальною партією.
2019– 2022 роки для ультраправих — затишшя перед бурею?
31 березня 2019 року відбулися президентські вибори. Основні праворадикальні партії висунули своїм кандидатом Кошулинського, який набрав 1,62% голосів. Порошенко мобілізував частину правого електорату під гаслом «Армія, мова, віра» і пройшов у другий тур, у якому програв.
21 липня 2019 року відбулися парламентські вибори. ВО «Свобода» набрала 2,15% голосів і здобула одне місце в парламенті за мажоритарною системою. Вибори в 2019 році поставили правих радикалів на маргінес, як це було в середині 2000-х років.
Після 2019 року радикальні праві залишалися непопулярними, проте повномасштабне вторгнення значно вплинуло на політичні погляди українців. Відродження впливу ультраправих знову стає можливим.
Чому ж така невдача?
Основними причинами неуспіху праворадикальних сил були: відсутність єдності, ідеологічна поляризація в Україні без ніші для радикальних правих і кооптація(інакше кажучи: поглинання) їх центристськими партіями. Крім того, українське суспільство не поділяло ксенофобських поглядів частини правих, а рівень етнічної поляризації був низьким.
Порядок денний праворадикалів і поляризація не були популярними серед українців, які шукали спільну платформу з 2014 року. Крім того, праві мали погану стратегію, не були ефективними при владі, а висвітлення їхньої діяльності в ЗМІ було переважно несприятливим.
Наша команда:
Автор: Максим Жовтун (@max_zhovtun) — засновник медіа «Опінії», громадський діяч.
Редактор: Денис Лукін (@deni_look_in) — історик, письменник.
Дизайнерка: Аріна Ховзун (@arizuha) — студентка програми «Етика. Політика. Економіка» в Українському католицькому університеті, івентниця/ дизайнерка студентських організацій.
Наше медіа працює саме завдяки твоїй підтримці. Вподобай цей допис, пошир його серед друзів і подруг, напиши нам схвальний чи не дуже відгук, бо це мотивує нашу команду продовжувати й покращувати діяльність.
Твій донат сьогодні є внеском у майбутнє кожного й кожної з нас. Максим зможе придбати цікаву книжку про правих радикалів у Східній Європі, щоб писати чудові статті. А ви б не хотіли отримувати винагороду за старанну щоденну працю?
