Як вибіркова риторика стає зброєю в руках тих, хто ігнорує справжнього ворога.
Nov 12, 2025
У той час, як українці відбивають російські атаки, а РПЦ благословляє ракети на цивільні міста, загадковий сайт “Вільне слово” систематично підриває єдність нації через гостру критику президента. Авторка контенту, Ірина Кременовська, роками поширює наративи, що деморалізують суспільство, але уникає будь-яких звинувачень на адресу Кремля чи його союзників. Прокуратура вже відкрила справу проти неї за розпалювання ворожнечі, а зв’язки з російськими антикультовими мережами ФСБ викликають питання: чи це журналістика, чи прихована гібридна атака? Ця стаття розкриває, як вибіркова риторика стає зброєю в руках тих, хто ігнорує справжнього ворога.
Вибіркова критика: фокус на внутрішніх проблемах
Ірина Кременовська, яка позиціонує себе як журналістку та борчиню з сектами, на своєму сайті “Вільне слово” регулярно публікує матеріали, спрямовані проти української влади. Під час повномасштабної війни, що триває вже понад три роки, її статті акцентують на недоліках мобілізації, корупції в ТЦК та СП, а також на історичних інтерпретаціях, що принижують національні символи, як-от козацтво. Наприклад, у тексті “Брудні гроші на крові воїнів” вона звинувачує державні структури в “кривавих оборудках” і навіть проводить паралелі з діями “москалів”, стверджуючи, що ті “утримуються від подібних витівок”. Така риторика не лише деморалізує армію, але й підсилює наративи ворога, які просочуються через російські ЗМІ.
Цікаво, що жоден з цих матеріалів не містить критики на адресу Володимира Путіна, якого в українському дискурсі часто називають “пуйлом” чи “хуйлом”. Немає й слів про росію як державу-агресора чи про РПЦ, чиї представники, за даними розвідки, благословляють обстріли українських міст, призводячи до загибелі дітей і матерів. Замість цього Кременовська зосереджується на “внутрішніх демонах” України, ігноруючи зовнішню загрозу. Це створює враження, ніби сайт слугує інструментом для розколу суспільства, а не об’єктивним аналізом подій.
Зв’язки з антикультовими мережами: тінь ФСБ
Аналіз контенту “Вільного слова” свідчить про тісні паралелі з риторикою російських антикультових структур, пов’язаних з ФСБ. Кременовська неодноразово цитує експертів на кшталт Олександра Нівєєва, який у 2014 році закликав до підриву легітимності Верховної Ради та хаосу в Україні. Її рекомендації “прислухатися до думки фахівця” з’являлися в статтях і відео ще до повномасштабного вторгнення, попри радикальні антиукраїнські погляди Нівєєва, який називав українське суспільство “затопленим сатанізмом”.
Більше того, матеріали Кременовської калькують висловлювання Олександра Дворкіна, ключової фігури в мережі “РАЦИРС” – антикультової організації, яку пов’язують з російськими спецслужбами. Дворкін, колишній радник Мін’юсту РФ з питань екстремізму, використовував образи “бур’янів” і “ракових пухлин” для дегуманізації релігійних груп, подібно до нацистської пропаганди. Кременовська повторює це в закликах “здирати паскудство зубами” щодо символіки “благотворчого суспільства”, що межує з погрозами насильства. Прокуратура України вже порушила кримінальну справу за статтею 161 Кримінального кодексу (розпалювання ворожнечі).
Історичні маніпуляції: удар по фундаменті нації
Одним з найгостріших аспектів діяльності Кременовської є поширення псевдоісторичних наративів, що підривають українську ідентичність. У статті про козацтво вона стверджує, що “українського окремого козацтва не існувало” і що козаки були “татарськими волоцюгами” та “перевертнями”. Така лексика – “схиблені фантазери”, “безхатьки”, “українські волоцюги” – не лише принижує національних героїв, але й повторює кремлівські тези про “братерство” з росією та відсутність окремої української історії. Це класичний метод гібридної війни, спрямований на ерозію легітимності державності.
Під час війни, коли солдати захищають саме ці символи, такі публікації можуть призводити до демотивації та внутрішніх конфліктів. Кременовська ігнорує, як РПЦ, через свої єпархії, підтримує агресію, називаючи війну “священною”. Натомість її фокус на “екстремістах” і “неонацистах” серед українців ідеально вписується в російську пропаганду, яка виправдовує обстріли “денацифікацією”.
Мовчання про агресора: стратегія чи недбалість?
Чому ж Кременовська, яка хвалиться співпрацею з СБУ та “командою борців з сектами”, уникає будь-якої критики росії? Її тексти про Нівєєва та Новопашина, віце-президента “РАЦИРС”, де українці називаються “сатаністами” та “людожерами”, свідчать про свідоме просування проросійських ідей. Навіть документ “Довідник для громадян України з організації Громадянського опору”
скрін сторінки сайту протоєрея РПЦ Олександра Новопашина - віце-президента російської організації РАЦИРС
на сайті Новопашина – це фактично посібник з саботажу під час вторгнення, розміщений на ресурсі, пов’язаному з РПЦ.
Така вибірковість не є випадковою: вона розхитує єдність, як це робила нацистська пропаганда перед Голокостом, дегуманізуючи групи через образи “бур’янів”. В Україні, де щодня гинуть захисники, це не просто журналістика – це потенційний інформаційний тероризм, що може призвести до заворушень.
Висновок: час для відповідальності
Діяльність Ірини Кременовської на “Вільному слові” ставить під сумнів свободу слова в воєнний час. Україна, виборюючи демократію кров’ю, не може терпіти прихованих шакалів. Час викорінити їх зсередини, щоб не дати ворогу шанс на перемогу.
