улюблений місяць

черговий день, черговий вірш. грудень 2022

when the beloved month cuts you to pieces

insomnia is felt by clearly sent impulses directly to the brain,

that break your head to pieces with pain,

heavy exhalation and inhalation when you trying to close the eyelids

and as an inability to do everything except for lying in bed,

when the favourite month shows you what does love mean

through interaction with warm and comfortable

however, it is necessary to pass a difficult test first

from aggression, trauma, depressive disorder, cognitive dissonance

so that in the end the beloved month will embrace you

and hide in the evening stars,

"now I'll show you a fairy tale"–

says the night beloved moon,–

"I will hug and whisper to you further schedules of events",

choosing between truth and action, I will always choose the truth,

choosing between the moon and the star, I will choose the latter,

choosing between right and wrong

I choose the chance of error

exploring favorite month

in a whisper

by touch

in the last

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
естер невінчаний
естер невінчаний@ester

strange (w/b)itch

227Прочитань
4Автори
3Читачі
На Друкарні з 24 липня

Більше від автора

  • 44° цельсія

    не зав’язуй зі мною вузлів

    Теми цього довгочиту:

    Розставання
  • землі

    з присвятою великому вибуху

    Теми цього довгочиту:

    Земля
  • червневі сльози

    з присвятою місту і болю зруйнування

    Теми цього довгочиту:

    Бахмут

Вам також сподобається

  • v.b | Агов | цикл “абразія“

    Цей вірш — як несказане прощання на межі тиші. Голос, що пробивається крізь втому, біль і пам’ять, аби востаннє запитати: чи ще хтось скаже тобі "привіт"? — не з гніву, а з любові, яка більше не хоче мовчати.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | Грандбатько | цикл “абразія“

    Пливе крізь пам’ять човен дитинства, а в ньому — погляд діда, тиша поля і тужні струни бандури. Цей вірш — не про смерть, а про присутність, що не зникає. Про голос, що досі веде тебе селом, крізь осінь, крізь роки, крізь себе.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • v.b | Агов | цикл “абразія“

    Цей вірш — як несказане прощання на межі тиші. Голос, що пробивається крізь втому, біль і пам’ять, аби востаннє запитати: чи ще хтось скаже тобі "привіт"? — не з гніву, а з любові, яка більше не хоче мовчати.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | Грандбатько | цикл “абразія“

    Пливе крізь пам’ять човен дитинства, а в ньому — погляд діда, тиша поля і тужні струни бандури. Цей вірш — не про смерть, а про присутність, що не зникає. Про голос, що досі веде тебе селом, крізь осінь, крізь роки, крізь себе.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія