Коли ми говоримо про залізницю, то маємо розуміти, що це одна з найскладніших транспортних систем, у якій рух тисяч потягів залежить не тільки від роботи людей, а й від техніки та інфраструктури. Сигналізація, стрілочні переводи, диспетчерські центри й системи автоматичного контролю, що мають забезпечувати головну мету - безпеку.
В цій статті розглянемо масштабні зіткнення потягів у різних країнах світу, проаналізуємо причини катастроф і зʼясуємо, які рішення можуть бути прийняті, щоб зробити залізничний транспорт безпечнішим. Почнемо з головного принципу, завдяки якому працює вся система та безпека.
ЯК ПРАЦЮЄ ЗАЛІЗНИЧНА СИСТЕМА
У кожного потяга є свій марштрут, кожен рухається з певною швидкістю та маса самого потяга може становити тисячі тонн. Навіть на малій швидкості, гальмівний шлях може займати не малу відстань. Тому для дотримання безпеки використовують світлофори, системи блокування, стрілочні переводи, засоби звʼязку та автоматичний контроль. Все це має забезпечувати розділення потягів по окремим смугам та не допускати одночасного використання двої потягів однієї колії.
Кожен із цих механізмів виконує окрему функцію, а разом вони формують цілісну систему, але чому тоді трапляються катастрофи? Для кращого розуміння далі ми розглянемо декільки трагічних катастроф, які трапилися за участю потягів
ВІДОМІ КАТАСТРОФИ
Однією з найтрагічніших катастроф останніх років стало зіткнення потягів у Греції. 28 лютого 2023 року поблизу Темпі пасажирський потяг InterCity, який прямував з Афін до Салонік, зіткнувся лоб у лоб із вантажним потягом. Загинули 57 людей. Потяги опинилися на одному маршруті та рухалися назустріч один одному. Зіткнення спричинило масштабні руйнування вагонів і пожежу. Розслідування виявило серйозні недоліки в організації залізничного руху, технічному оснащенні та управлінні безпекою. Серед ключових питань були ефективність сигналізації, комунікація між працівниками та стан систем контролю руху.
Інший приклад — залізнична аварія в Індії 2 червня 2023 року. У районі Баласор у штаті Одіша сталася катастрофа за участю пасажирських і вантажного потягів. Унаслідок зіткнення та подальших ударів вагонів загинули 296 людей. За результатами розслідування, важливу роль відіграли помилки в електричних колах сигналізації, пов'язані з роботами на залізничній інфраструктурі. Система дозволила пасажирському потягу продовжити рух маршрутом, який вивів його на колію, де перебував вантажний склад.
Ще одна важлива катастрофа сталася у Великій Британії. 5 жовтня 1999 року поблизу станції Ледброк-Гроув у Лондоні зіткнулися пасажирські потяги. Загинула 31 людина, понад 400 отримали поранення. Аварія сталася після того, як потяг проїхав заборонний сигнал і виїхав на маршрут зустрічного руху. Унаслідок зіткнення виникла пожежа, а вагони зазнали значних руйнувань. Розслідування виявило проблеми, пов'язані з сигналізацією, підготовкою персоналу та організацією безпеки. Катастрофа стала одним із чинників масштабних змін у британській залізничній галузі.
У Німеччині 9 лютого 2016 року поблизу міста Бад-Айблінг зіткнулися два пасажирські потяги. Загинули 12 людей, десятки отримали поранення. Потяги рухалися одноколійною ділянкою, де організація зустрічного руху вимагала точного дотримання процедур і правильного керування сигналами. Розслідування встановило, що диспетчер припустився серйозних помилок під час управління рухом і надав дозволи, які призвели до конфліктної ситуації.
У Сполучених Штатах одним із відомих прикладів стало лобове зіткнення пасажирського потяга Metrolink із вантажним потягом у районі Чатсворта, штат Каліфорнія, 12 вересня 2008 року. Загинули 25 людей, понад сотню отримали поранення. Розслідування Національної ради з безпеки на транспорті США встановило, що машиніст пасажирського потяга проїхав заборонний сигнал. Серед чинників аварії була й відсутність належного захисту, який міг би автоматично зупинити потяг перед небезпечною ділянкою.
Ще одна відома катастрофа сталася в Китаї 23 липня 2011 року поблизу міста Веньчжоу. Швидкісний потяг зіткнувся з іншим потягом після того, як один із них зупинився на залізничному віадуку. Унаслідок аварії загинули 40 людей, близько 200 отримали поранення. Серед ключових чинників розглядалися проблеми із сигналізацією та управлінням рухом після удару блискавки, а також недоліки в організації реагування на аварійну ситуацію.
Усі розглянуті катастрофи порушують питання персональної відповідальності. Машиніст відповідає за дотримання правил руху та виконання своїх професійних обов'язків. Диспетчер відповідає за правильну організацію руху в межах своїх повноважень. Технічні служби відповідають за належне обслуговування обладнання. Залізничний оператор зобов'язаний забезпечувати безпечну експлуатацію потягів і підготовку персоналу. Власник інфраструктури відповідає за стан колій та систем, які перебувають у його віданні.
Державні органи здійснюють регулювання, нагляд і контроль за виконанням вимог безпеки. Після аварії слідчі мають встановити, які саме дії або бездіяльність призвели до зіткнення. Для цього аналізують записи переговорів, дані реєстраторів, журнали сигналізації, положення стрілок, стан гальмівної системи та технічну документацію. Також перевіряють, чи були раніше повідомлення про несправності, чи проводилися необхідні перевірки, чи дотримувалися процедури ремонту та чи виконували відповідальні особи свої обов'язки. На підставі цих матеріалів визначають причини аварії та формують рекомендації щодо запобігання подібним подіям. Технічне розслідування має встановити механізм катастрофи й визначити необхідні заходи безпеки. Кримінальне провадження, якщо для цього є підстави, встановлює можливі правопорушення та персональну відповідальність відповідно до законодавства.
ЯК ЗНИЗИТИ РИЗИКИ ВИНИКНЕННЯ АВАРІЙ
Для зниження ризику зіткнень потрібні конкретні заходи.
Перший — модернізація систем сигналізації та блокування. Вони повинні перевіряти стан колії, положення стрілок і можливість безпечного встановлення маршруту.
Другий — автоматичний контроль руху. Системи захисту мають попереджати машиніста про небезпеку та, де це передбачено конструкцією, автоматично застосовувати гальма.
Третій — належне технічне обслуговування. Перевірки повинні охоплювати не лише рейки та рухомий склад, а й електричні кола сигналізації, засоби зв'язку, стрілочні переводи та системи управління.
Четвертий — якісне навчання персоналу. Машиністи й диспетчери повинні вміти діяти в нестандартних ситуаціях, правильно передавати інформацію та виконувати процедури безпеки.
П'ятий — контроль робочого навантаження. Графіки змін, тривалість роботи та умови праці мають враховувати вплив втоми на увагу й швидкість реакції.
Шостий — незалежний нагляд. Перевірка безпеки повинна виявляти системні проблеми та забезпечувати виконання рекомендацій розслідувань.
Сьомий — прозора статистика. Відкриті дані про аварії, технічні несправності та результати перевірок дозволяють оцінювати ефективність заходів безпеки.
Окрему увагу слід приділяти інцидентам, які не призвели до зіткнення. Неправильний сигнал, помилково встановлений маршрут або небезпечне порушення процедури можуть стати попередженням про слабкі місця системи.
ВИСНОВОК
Коли два потяги опиняються на одній колії й рухаються назустріч один одному, це означає, що механізми розділення руху не виконали свого завдання. Щоб встановити причину, необхідно дослідити кожен етап — від технічного стану інфраструктури до рішень персоналу та керівництва.
Саме такий підхід дозволяє не обмежуватися пошуком винного, а визначати причини й запобігати повторенню трагедій. Це і є головний висновок: надійна залізниця — це система, у якій безпека не залежить від однієї людини, одного сигналу або одного технічного пристрою. Вона забезпечується узгодженою роботою інфраструктури, обладнання, персоналу та органів контролю.
