Вже й не згадаю, як починалась казка
Не згадаю, як звали її героїв
Мораль там недитяча, складна й неясна:
Кришталь зустрівся із палаючою стрілою
Вже й не згадаю записані ноти
Не пригадую початку мелодії:
До ре мі, мі ре до
Різні карти склались колодою
Вже й не згадаю, в якому світі
Не згадаю, чиї це слова:
«Ви - немов дерева, що переплелися стовбурами»
Безодня кличе до безодні під гуркіт страхів, криків та болей, роками тепло зберіга
Чергова спроба розповісти у віршовій формі те, що дуже страшно розповідати усно
Ми ніколи не прощались перед припливами чи відпливами
Мене такою зрадженою і зломленою не бачили ще ніякі балкони, вікна чи стіни
Інколи, сигналом може все завгодно. Ми - можемо його зрозуміти правильно, але і недоречно, що може ставати лихом для нашого майбутнього.
Цей вірш — протистояння із світом у його найтемнішому прояві. Це історія про спроби маніпуляцій, тиску й обмежень, які накладає реальність, і про незламний дух, що відмовляється підкорятись.
Інколи, сигналом може все завгодно. Ми - можемо його зрозуміти правильно, але і недоречно, що може ставати лихом для нашого майбутнього.
Цей вірш — протистояння із світом у його найтемнішому прояві. Це історія про спроби маніпуляцій, тиску й обмежень, які накладає реальність, і про незламний дух, що відмовляється підкорятись.
