ВДЯЧНІСТЬ
(рондель)
У тиші ранку дяку я віддам,
За світлий день, за хліб і теплий дім,
За те, що серце б'ється в ритмі з ним,
За мить просту, що гріє цим життям.
Не прагну більше — маю все вже сам,
Важким життя буває але, втім
У тиші ранку дяку я віддам,
За світлий день, за хліб і теплий дім.
Я шлю подяку світлим небесам,
А не бездушним ідолам людським
Коли життя буває не легким.
Цей день мине і завтра всім богам
У тиші ранку дяку я віддам.
Мирослав Манюк
01.09.2025
САМОТНІСТЬ
ПРАВО БЕЗ СИЛИ
ЗУСТРІЧ ДОЛІ
Ми давно збились з курсу, та ще тримаємось одне за одного — крізь шторм думок, розмиті компаси й небо, що щоразу ранить знайоміше. Це не про надію. Це про двох, хто ще йде край безодні, бо більше нікуди повертатись.
Цей вірш про біляве зайченя, яке шукає щось важливе серед снігів і лісів. Зайченя, що приховує свої відчуття, стає символом вразливості та пошуку істини у світі, сповненому зла і пихатості. Природа, зокрема сніг і вітер, створюють команію, смутку.
Ми давно збились з курсу, та ще тримаємось одне за одного — крізь шторм думок, розмиті компаси й небо, що щоразу ранить знайоміше. Це не про надію. Це про двох, хто ще йде край безодні, бо більше нікуди повертатись.
Цей вірш про біляве зайченя, яке шукає щось важливе серед снігів і лісів. Зайченя, що приховує свої відчуття, стає символом вразливості та пошуку істини у світі, сповненому зла і пихатості. Природа, зокрема сніг і вітер, створюють команію, смутку.
