...слонів часто знаходять з закривавленими очима, знесилених від голоду та виснажених. Яка ж причина може існувати для таких кривавих баталій, окрім бажання самої Природи влаштувати собі видовище, стравлюючи настільки могутніх супротивників один проти одного? Пліній старший, 'Naturalis historia', І ст. н. е.
За зустріч з яким чудовиськом слони нерідко платили життям? Хто був могутнім та лютим настільки, щоб подолати найбільшу істоту суходолу? Та де те місце на Землі, де Природа настільки кровожерлива, що має потребу спостерігати насильство виключно заради задоволення?
Якщо вірити Плінію старшому¹, то "слони водяться в тій частині Африки, що лежить за пустелями Сиртів, а також у Мавританії [...] але Індія породжує найбільших. А також драконів, які постійно воюють і б'ються з ними, настільки величних, що вони можуть легко обхопити слонів і міцно зв'язати їх вузлом".¹
"Дивовижні хитрощі тварин, кожна з яких відповідає своєму єству [...] Дракон, помітивши слона, який йде до своєї їжі, кидається на нього з високого дерева. Ця істота, знаючи свою нездатність протистояти затискаючи кільцям іншого, прагне притиснути свого ворога до дерев або скель. Дракони захищаються від цього, спочатку оплітаючи його своїм хвостом, але слони розв'язують ці вузли хоботом. Тоді дракони засовують голови їм у ніздрі, перекриваючи дихання, а потім розривають найніжніші частини тіла [...] В цій боротьбі вони гинуть разом: переможений слон падає і вагою свого тіла розчавлює оповитого навколо себе дракона".¹
Не завжди дракони нападали на слонів, іноді, якщо вірити Плінію "...дракон, відчуваючи навесні огиду до м'яса, вдовольняє його соком дикого салату."¹ Коли ж вегетаріанські настрої полишають драконів, вони повертаються до полювання на гігантів і "...ціляться переважно в очі, через що слони часто опиняються сліпими та виснаженими глодом і горем."¹
За легендою дракони полювали на слонів заради їх крові, але часто віддавали свою. В давнину вірили, що влітку дракони, страждаючи від спеки і жадаючи чогось прохолодного, полювали на слонів через їхню кров, яка "надзвичайно холодна, через що дракони шукають її головним чином у спекотну пору року. І з цією ж метою вони лежать під водою в річках, спостерігаючи за слонами, коли ті п'ють."¹
Після смертельної битви землю вкривали розливи змішаної крові - дракона і слона. Залишаючись на сонці, вона перетворювалася на смолисту темно-червону масу. Якщо її зібрати та довести в прохолодній тіні до повного застигання, то подрібнивши її на порошок, можна отримати фарбу, червону як сама кров.
В Середземномор'ї "кров дракона" використовувалася як барвник, пігмент для фарбування та як ліки (для лікування респіраторних та шлунково-кишкових проблем), а ранні греки, римляни та араби вважали її лікувальною. Діоскорид, фізіологіст, фармацевт, ботанік та письменник, та його сучасники описували її лікувальне застосування. Але в часи Діоскорида, в середині першого століття нашої ери, постачальником "крові дракона" була не Індія і не Ефіопія, де водилися потрібні істоти, а острів Сокотра. Невже, "збившись в кубла по чотири-п'ять особин та піднявши голови над водою, долаючи хвилі"¹, вони подолали майже 400 километрів Аравійського моря?
Насправді для отримання бажаної речовини не потрібні ані дракони ані слони. В Периплі Еритрейського моря згадується "драконове дерево", Dracaena cinnabari, з якої збирають багряний сік, який потім грудкують та відправляють до Середземномор'я та Аравії Ладанним шляхом.³
Фантастичні острівні дерева не єдине джерело "веганської крові". Мандрівники, які подорожували Канарськими островами та Марокко у XV столітті, отримували "драконову кров" у вигляді висушених гранатово-червоних крапель з Dracaena draco. Смола² виділяється з його пораненого стовбура або гілок.
Майбутню "драконової крові" також виробляють з ротангових пальм роду Calamus на індонезійських островах і відому там як "жернанг" або "джернанг". Її збирають, зриваючи шар червоної смоли, що огортає незрілі плоди ротанга. Зібрану смолу потім формують у тверді кульки перед продажем. А в Південній Америці "кров дракона" отримують з одного с семи видів кротону, найпопулярнішим з яких для збору червоного соку є Croton lechleri.
Склад смоли дуже відрізняються в залежноств від походження, але за колір відповідає єдина речовина під назвою "дракорубін". Примітно, що вміст дракорубіну в природній смолі становить менше 1%. Схожа ситуація у вайди та індігофери, там спільним носієм кольору є речовина індіготин.
Завдяки спочатку торговцям шовкового і ладанного шляхів та мандрівникам, а пізніше - Ост-Індській кампанії "кров дракона" потрапляла до Європи. Барвник використовувався не тільки художниками, а і меблярами та майстрами, що виготовляли скрипки, як компонент для лаку. Видатний хімік, виробник фарб та автор біблії художників "Хроматографії" Джордж Філд дуже низько оцінив потенціал "крові дракона" в якості художньої фарби:
"...має теплий напівпрозорий, досить невиразний червоний колір, тьмяність посилюється забрудненим повітрям; темнішає на сонці. Існує два чи три види, але найкращою [затверділою смолою] є та, що поставляється в краплях. Білила швидко руйнують її, і вона дуже важко сохне в олії. Іноді її використовують для надання кольору покриттям та лакам, але, незважаючи на те, що її рекомендували як пігмент, вона не заслуговує на увагу художника."
Щож, Філд ніколи не ставив публічну ввічливість вище за практичну достовірність⁴.
Фарби на основі "драконової крові" дійсно не мали визначного попиту у художників, програючи більш яскравим та стабільним аналогам, але свідчень про їх використання в історії немало.
Зараз історичний пігмент NR31 повертається до художніх палітр в першу чергу завдяки серії HORADAM NATURALS від SCHMINCKE,
ваша Катя.
¹ Цитати Плінія з Pliny's Natural history. In thirty-seven books, книга VIII, глави XI-XIII, XXVII, англомовне видання 1847-49 рр., переклад мій.
² з біологічної точки зору це не смола, а сік, латекс.
³ Ладанний шлях або шлях пахощів - торговельний маршрут, який в античності пов'язував південь Аравійського півострова з країнами Середземномор'я і Месопотамії.
⁴ George Field, Chromatography, or, A treatise on colours and pigments: and of their powers in painting, глава IX, ст. 97, 1835, переклад мій.
