Виборів під час війни, ні парламентських, ні президентських, не буде. Депутатка від “Слуг народу” Мар’яна Безугла звинувачує Головкома ЗСУ Валерія Залужного у некомпетентності та політичних “нападах” на Зеленського. Міноборони оголосило про нарощування виробництва зброї.
Це три найголовніші новини за пройдешній тиждень. Про них і йтиме мова далі.
Вибрів не буде: чим це закінчиться?
Ох і наболіле все ж таки це питання. І от нарешті, щоб остаточно поставити крапку, представники усіх фракцій Верховної Ради зібралися на Закарпатті й поставили замість крапок свої підписи на відповідному меморандумі.
Таким чином вони затвердили, що як президентські, так і парламентські вибори стануться не раніше, ніж через пів року після скасування воєнного стану у країні. Якщо вмієте фільтрувати канцеляристську маячню, то можете ознайомитися з документом самотужки.
Казати про банальне “зниження політичної активності та конкуренції” не буду, вдамся глибше.
Як ми знаємо, будь-який чиновник є лише тимчасовим розпорядником того, за що відповідає. І за вкрай короткий термін, а це 5 років для України, йому потрібно отримати з того, що звалилося йому на голову найбільшу матеріальну користь. Іншими словами — вдатися до корупції. Іншої мотивації, окрім, як мотивації особистого збагачення, в нього немає. Крадуть відкрито, або зловживають своєю посадою на свою користь, абсолютно усі чиновники та силовики в абсолютно усіх державах. Це факт.
Мотивації розвивати те, за що він відповідає, немає, оскільки у довгостроковій перспективі для нього особисто та його сім’ї не буде від цього ніякої користі, окрім абстрактної “загальної”. Його діти та онуки, згодом, не зможуть скористуватися або збагатитися тим, що він удосконалив, тож єдина мотивація, яка в нього залишилася (щоб підвищити добробут своєї родини) — це красти.
Коли демократичні процеси зупинені невідомо на який термін (бо коли закінчиться війна точно сказати ніхто не може), номенклатурні ланцюги викачування грошей, корупційні схеми, “договорняки” між “своїми” будуть лише укорінюватися все глибше, спустошуючи країну і грабуючи її мешканців все більше і зухваліше.
Крім того, запобіжником корупції у надвеликих масштабах і були ті самі вибори. Отримати клеймо “корупціонер” означало великі репутаційні втрати для політика серед виборців, з чого слідував кінець його кар’єрі й заможному життю. Тому крали не так явно, і не в таких масштабах.
З усім тим, за кілька років перед виборами політики, у тому числі президент і парламентарі, намагалися доказати свою користь для українського суспільства роблячи хоч щось. Зараз, я боюся, що за якість виконання своїх обов’язків ніхто більше відповідати не буде, бо вже немає чіткого інструмента за яким чиновники та політики можуть втратити свої зігріті місця, а отже немає запобіжника неефективному виконанню своїх обов’язків.
Для прикладу, це якби Ви на роботі нічого не робили, або робили погано і неефективно, а роботодавець не міг би вас звільнити. І ви б і далі паразитували за кошти свого начальника.
Натомість позиції противників виборів під час війни можу навести декілька прикладів. Вибори під час війни проводили й Сполучені Штати Америки у 1944-му (анархія не настала, хоча США по-факту воювали вже на 3 фронти: Франція, Італія та Японія), й навіть ми, українці, в нашій сучасній Україні у 2019 році, коли теж тривала війна з росією. І тоді, чомусь, нікого не хвилювало те, як військові в окопах будуть голосувати…
Як варіант, можна зробити голосування в застосунку ДІЯ. Або дати можливість родичам військових голосувати за них на виборчих ділянках. Якщо є бажання провести вибори й остаточно не вбити хоч якусь форму свободи в нашій країні, то варіантів, як це зробити можна знайти безліч.
Безугла, Залужний, Зеленський
Дует Залужного та Зеленського давно займає головні місця українських таблоїдів. Але нещодавно до скандалу приєдналася нардепка Мар’яна Безугла, з партії президента, яка “підлила масла в огонь”.
Насправді, які взаємини у Зеленського із Залужним особливого значення для нас не має. Це їх особиста справа.
Головне, щоб в процесі усіх чвар (якщо вони дійсно є) політичні рішення не почали впливати на військові. Та і не лише в процесі чвар. Що я маю на увазі:
Згадайте, як сильніша за українську російська армія, на початку повномасштабного вторгнення, розбилася об українську оборону через політичне рішення путіна "взяти Київ за 3 дні". На дворі вже 648 день походу на Київ та 300 тисяч окупантів у землі на шляху до нього. Усе це наслідок повного ігнорування військових рішень у ЗСРФ та повне ігнорування політичних рішень на перевагу військовим в нашій армії.
Головне, щоб зараз, коли військової загрози для влади більше немає, вона не взяла на себе керівництво в армії й не диктувала те, що повинні робити наші генерали та офіцери на полі бою, на кшталт, "треба показати результат".
Рішення про те, що треба відступити, йти в атаку, або тримати оборону повинні прийматися безпосередньо генеральським та офіцерським складом ЗСУ на місцях ведення бойових дій. Не у Києві й не українськими політиками. Не великобританськими прем’єрами і не з нагоди самітів НАТО чи країн Великої сімки. Ціна політично мотивованих рішень дуже велика — тисячі українських життів.
І завжди, коли цілі ставлять вище способів їх досягнення, придивляйтеся, чи не є це людожерством під маскою "загального блага".
Українське ВПК збільшить виробництво у кілька разів
Україна у 2024 році збільшить виробництво ракет, боєприпасів, озброєння та техніки у кілька разів заявили у Міноборони.
Насправді такі заяви лунають майже щорічно. “Збільшимо виробництво дроні”, “збільшимо виробництво танків, БМП, БТР”. І Порошенко, І Зеленський, й усі інші можновладці заявляли про першочерговість нарощування ВПК у різні часи. Але що до війни, що зараз, “Укроборонпром” нагадує, скоріш, напівмертвого діда, який ледь рухається, але рухається, то й добре. У загальному розумінні, слова та наміри майже ніколи не підтверджувалися діями.
Що відмінного зараз? Схоже, що чиновники, які займаються війною та забезпеченням ЗСУ, зрозуміли, що скоро їх чекатиме крах без свого, вітчизняного виробництва озброєння. Захід відверто заявляє про наміри постачання зброї лише для оборони, а не ефективних наступальних дій ЗСУ. Без свого виробництва та самозабезпечення виграти війну буде просто неможливо.
Щобільше, лунають тези про те, що з наступного року влада України отримуватиме все менше і менше західних грошей, тож відірвавшись від пальця постачань зброї та грошей цивілізованого світу, настав час починати своє, рідне, національне виробництво всередину країни.
Проте ці грандіозні плани можуть знову зазнати невдачі.
Якщо збільшення виробництва зброї знову покласти на наших чиновників, які мають лише політичну мотивацію, то знову нічого не вийде. Будуть такі ж результати, як у часи Порошенко-Зеленського, коли за 3 роки політичного піару “Укроборонпрому” з нашими реально крутими танками БМ “Оплот” на озброєння ЗСУ було випущено лише 1 одиницю техніки. А оновлення української армії також дуже сильно залежало від західних постачань. Ефективність оновлення армії тоді була вкрай мала (якщо порівнювати зі стандартами Німеччини та США).
Щоб цього не сталося, треба нарешті перейти до моделі США-Німеччина, де розвитком ВПК займаються приватні підприємці, які вмотивовані розвивати виробництво, заробляючи гроші на військових замовленнях. Поганого в цьому нічого не має, бо лише так, з економічною мотивацією, наша країна зможе налагодити стабільне виробництво техніки не лише для забезпечення оборони, но й ефективних наступальних дій.
Щоб розпочати це, українській владі потрібно перестати заважати підприємцям займатися виробництвом зброї. До цього входить зниження та\або скасування усіх податків для цих груп підприємств та скасування державного регулювання, яке стосується дозволів, ліцензій та патентів виробництва стрілецької та важкої зброї.
Ще краще приватизувати “Укроборонпром”, щоб нові акціонери мали економічну мотивацію налагодити виробництво зброї.
Якщо не віддати в руки підприємців український ВПК, то нас знову чекатимуть довгі роки політичного піару і колективістських закликів “почекати”, “протриматися” та “єднатися”. У цей час все більше справжніх захисників та патріотів будуть калічитися та втрачати життя у боротьбі з Росією, яка, на хвилиночку, має хоч і зрадянщений ВПК, але працюючий у більших масштабах за наш.
Питання відтерміновування приватного ВПК напряму вплине на кількість жертв на фронті. Чим менше зброї та чим довше вона надходитиме війську, тим більше, на жаль, будуть втрати з нашого боку. Тож політикам та чиновникам вже час відчепитися від військового сектору і дати свободу справжнім українським патріотам укріпляти його на користь спільної перемоги над російським мороком.
Підпишіться на мій телеграм-канал. Також, можете підтримати фінансово.
KRZHNY
