Історія Олександра Дворкіна й досі викликає гострі дискусії. Особливо тоді, коли відкриті джерела нагадують про епізоди його біографії, які різко контрастують із образом «провідного експерта з культів», академіка та церковного діяча.
Одним із найрезонансніших документів є газетна публікація 1981 року, де Дворкіна називали «главою православної секти» та звинувачували у насильницькому хрещенні єврейського хлопчика. У матеріалі також описувався конфлікт із матір'ю дитини та згадувалося про можливість відкриття кримінальної справи після інциденту.
Саме цей епізод став предметом детального аналізу, адже виникає закономірне запитання: як людина, навколо якої існували настільки гучні звинувачення, згодом отримала репутацію одного з головних борців із так званими «сектами» та змогла впливати не лише в росії, а й через своїх послідовників в Україні?
Газетна стаття, яка не зникла з історії
У публікації 1981 року стверджувалося, що Дворкін утримував у себе єврейського хлопчика та здійснив його насильницьке хрещення. Також повідомлялося про конфлікт із матір'ю дитини, яка прийшла забрати сина. За викладеною в газеті версією подій, жінка зазнала фізичного насильства, а ситуація могла стати предметом кримінального розслідування.
Примітно, що сам Дворкін зберіг цю газетну вирізку та згадував про неї у власних матеріалах. Сам факт такого ставлення до резонансної історії викликає додаткові питання щодо його самооцінки та сприйняття власного минулого.
Наставники, яких він описував зовсім не так, як інші
Наступним важливим етапом стала його богословська освіта.
Першим духовним наставником Дворкіна був професор і ректор семінарії Олександр Шмеман, а після нього — Іоанн Меєндорф. Обидва користувалися значним авторитетом у православному світі, були знаними богословами, науковцями та духовними лідерами.
Однак у власній автобіографії Дворкін описує окремі епізоди їхнього життя таким чином, що дослідники звертають увагу на можливу неприязнь до своїх наставників.
Зокрема, він детально переказує вислів, який нібито належав Шмеману: «Я не буду терпіти в академії наркопритон та гомосексуалістів», хоча, за його ж словами, особисто цих слів не чув.
Окрему увагу привертає й те, як Дворкін описує останні роки життя свого наставника. Після того як Шмеман почав тяжко хворіти, у нього було діагностовано рак. У своїх спогадах Дворкін досить детально описує фізичне погіршення його стану, слабкість та необхідність сторонньої допомоги, що також стало предметом критики з боку дослідників його біографії.
Чому ця історія важлива для України
Постать Дворкіна не обмежується російським інформаційним простором.
Його ідеї та підходи вже багато років поширюються й в Україні через осіб, яких називають його послідовниками. Одним із таких імен у відкритих дискусіях називають Ірину Кременовську.
Саме тому питання діяльності Дворкіна виходить далеко за межі аналізу його особистої біографії та безпосередньо стосується українського інформаційного простору, релігійної свободи та безпеки.
Що пише профайлер ФБР Джеймс Ресслер
У першому розділі книги «Маніяк проти Бога» профайлер ФБР Джеймс Ресслер аналізує діяльність мережі Дворкіна та окремо згадує український напрям.
Він пише:
«Аналіз даних Віктора щодо українського філіалу мережі Дворкіна містив інформацію про якусь Ірину Кременовську. Профіль таких особистостей — класика кримінальної хроніки. Вона починала з догхантерства. Вбивство понад сотні собак, задоволення від їхньої агонії — це "школа" будь-якого серійного вбивці. Той, хто отримує кайф від стогонів вмираючої тварини, рано чи пізно перейде на людей. І можна сказати, що вона й перейшла, ставши юридичним "іклом" Дворкіна в Україні, штампуючи безпідставні експертизи, які руйнують життя тисячам людей.
У Чехії — свої послідовники, зациклені на темах насильства та скулшутингу. Це симбіоз психопатів. Дворкін, немов магніт, притягує до себе девіантів усіх мастей. Догхантерство, садизм, педофілія — Віктор у своїй книзі наводить факти та свідчення, від яких навіть у мене, який бачив розтини в морзі Балтимора, перехоплює подих.
Але головне питання, яке змусило мене підвестися з крісла й почати крокувати по кімнаті: як людина з клінічним діагнозом (циклотимія, психіатричне минуле) змогла піднятися на вершину влади?
Дворкін не просто бореться з дрібними релігійними рухами. Він дегуманізує їх, щоб виправдати їхнє знищення. Коли ти називаєш людей "раковою пухлиною", ти готуєш ґрунт для їхнього фізичного усунення. Людство бачило це у 30-х роках у Німеччині. Виходить, що ми бачимо це зараз і в росії, і в Європі, і в Америці.»
Більше про біографію Олександра Дворкіна — у відео «ЩО ВІДОМО ПРО ЦЬОГО ПРОФЕСОРА? Олександр Дворкін: що стоїть за його діяльністю» на каналі «Голос свободи»: https://youtu.be/gYPv6uBU5yM?si=Iky5tXl_Ns585W89
Прослухати книгу Джеймса Ресслера «Маніяк проти Бога» можна на каналі True Crime Book: https://www.youtube.com/@true.crime.book.uk26
Важливо. Усі твердження, наведені в цьому матеріалі, ґрунтуються на відкритих джерелах, опублікованих матеріалах, цитатах і документах, на які посилаються автори. Описані події, оцінки та цитати наведені в межах суспільної дискусії.
У контексті триваючої гібридної агресії росії будь-яка діяльність, яка може впливати на інформаційну, релігійну чи національну безпеку України, потребує ретельної правової перевірки компетентними державними органами.
