Спустошені
Спустошені навколо
У кого як
У того , що з сивой бородою,
До старості самотньо
У того, що з одяг не дуже
Грошей нема і не буде
У того, що виглядить щасливим
У нього усмішка до вух
Але в середені порожньо
Ніби не хватає справжніх друзів
Щоб оточили вони його
Та ні він носе маску
Сказала моє внутрєшнє я
А я йому весело й щасливо
Ніби знаю я його давно
Ніби був з ним щодня, щохвилини, що секунди
Сказав одне
То не далека нам людина
Дивлюся у вічі я йому
Бо напроти зеркала стою
