Холодно, холодно й самотньо
Чого я знову тут один
В цій кімнаті фальшивих картин
Маски лежать на вологій землі
А чи мої вони?
Що саме
ЩО САМЕ я зробив
Щоб знову всі пішли
Залишивши мене одного
Чи я не один?
Чи не в ту кімнату я зайшов?
А може не під тим ракурсом дивлюсь?
А ні , я сам
Самісінький у цій кімнаті
Чи я не один
Ні я не один , тут є
Я і мої думки
Про все на світі
Про те що було
Нема лиш одного
Думок про зараз
І те що буде
У польових умовах порядок у спорядженні часто має не менше значення, ніж саме спорядження. Коли речі складені хаотично, на пошук потрібного предмета йдуть зайві хвилини, а інколи й нерви. Саме тому місткий і зручний баул давно став найкращим практичним рішенням.
Незважаючи на велику кількість чудово ілюстрованих видань із захопливими сюжетами, більшість дітей віддає перевагу гаджетам, а не читанню. Нерідко ситуацію погіршують і самі батьки: активні спроби прищепити любов до книг призводять до формування стійкої асоціації з нудьгою, тиском або покаранням.
Гість, який заселяється в готель думає про зручність, комфорт і відпочинок. Але якщо він заблукав, або не знайшов свій номер — це одразу впливає на загальне враження. Саме тому якісні таблички на двері готелів від Bsign є частиною сервісу, а не просто елементом оздоблення.
Буває так: у школі українська література сприймалася як щось “треба”, а не “хочу”. Треба вивчити, треба переказати, треба пояснити, що мав на увазі автор. І в якийсь момент між читачем і текстом просто зникає живий контакт.
Подорож автомобілем до Європи — це можливість побачити кілька країн за одну поїздку, самостійно планувати маршрут і не залежати від розкладу транспорту. Проте така подорож потребує ретельної підготовки. Важливо врахувати документи, які можуть знадобитися за кордоном.
Чується шепіт,То шепотить очерет.Сотні кісток потонули,Їх вже ніхто не врятує.Рухайся легко,Не потони і тиЗатягнула трясовина, І шепотить очерет.Ніхто вже не знайде Не знайде твоїх кісток.Будеш блукати очеретомНіхто не врятує тебе
Вона дарувала йому ключі, Від щастя, голови і від будинку, Від недр своєї душі… Або лише їх половинку… Дарувала пафосні золоті,Дивні, різблені сріблясті,Вони сміялись від душі…Він називав її «Двері до щастя».
Чується шепіт,То шепотить очерет.Сотні кісток потонули,Їх вже ніхто не врятує.Рухайся легко,Не потони і тиЗатягнула трясовина, І шепотить очерет.Ніхто вже не знайде Не знайде твоїх кісток.Будеш блукати очеретомНіхто не врятує тебе
Вона дарувала йому ключі, Від щастя, голови і від будинку, Від недр своєї душі… Або лише їх половинку… Дарувала пафосні золоті,Дивні, різблені сріблясті,Вони сміялись від душі…Він називав її «Двері до щастя».
