Прокидаюсь в своєму відсутньому ліжку,
Умиваюсь водою, яку відключили.
Знов гортаю свою не написану книжку,
На не втілені так позираю картини.
І іду на роботу, з якої звільнився,
Я своїм призабутим і втраченим містом,
І пишу на вітринах трояндами вірші,
І захоплююсь їх неіснуючим змістом.
А коли повертаюсь кудись - не додому,
Там чекає родина, якої немає.
І беру я гітару, давно вже пропащу,
Ненаписану пісню у сутінках граю.
І пишу повідомлення татові й мамі,
Що полинули в небо в обіймах, як пара.
І виходжу я в сад, що утратив навіки.
І в потилицю дивиться дому примара.
(присвячую мамі, а також всім вигнанцям, що їх чомусь звуть переселенцями, чи ВПО)
