Йду та дивлюся на людей
Той високий,
Той низький.
Один одягнений як заможа,
А інший — ніби не треба грошей.
Та й думаю про себе:
"Чого вони не візьмуть кожу
Раніше вбитих ними людей,
Не одягнуть поверх себе
Та підуть туди, де їх не просять?"
Подумав та й забув,
Пішовши далі по бульвару.
Хотів побачити я сніг,
Та весна зіпсувала весь настрій,
Не вдягнувши білий пуховик.
А люди йшли, і йшли, і йшли,
Зі шкірою чужою на плечах,
Та їм здавалося, що то їхня власна.
Весна сміялась —
Їй байдуже.
