У віршах я змалюю стосунки,
Де поваги мені бракує в досить,
Але любов моя не вщухає,
Її вогонь, наче зірка, не згасне.
Тобі, коханому, я віддаю серце,
На твій бік завжди стаю, мій милий.
Та відповідь ти не даєш мені,
Нічого не змінилося, як тоді.
Відчуваю в серці холод від образи,
Але не зупиняюся на печалі.
Любов моя нестримна, наче ріка,
Та чому не знаходить відгуку віка?
Може, зірки розповідатимуть казку,
Де ти зі мною вічно будеш разом.
Але день за днем ти все віддаляєшся,
І моя душа тільки страждає.
Я чекаю на зміни, на перелом,
На чарівне чудо, на новий роман.
Але даремно, бо відповіді немає,
Твоє серце мені все більше чуже стає.
Так, я продовжую любити тебе,
Хоч не отримую відповіді взаємної.
Може, колись настане весна в серці твоєму,
І ти зрозумієш, як сильно я кохаю.
А поки що, я буду тут, без змін,
Свою любов тобі віддаю до краю.
Може, вона крізь час і простір проникне,
І змінить стосунки на щось прекрасне.
