Я хочу бачити це

ТВ: РХП (булімія), згадка про смерть

Вірш написаний двадцять четвертого березня 2023 року


Жовті пігулки, пальці в роті

я хочу бачити як ти це робиш.

Діставай усі ваги, лікуйся словом

та ти всеодно сама знаеш, ти в моєму полоні.

Кажуть "все скоро піде з під контролю",

ти ж пам'ятаеш? крім мене нема нікого.

Ти ж пам'ятаеш? любов коштує всього,

коштує твоїх шрамів на пальцях,

коштує голоду твого.

Все буде добре, ще трохи та на небі,

вони точно будуть кохати за це тебе.

Помирай ось тут з пальцямі в роті,

це я твій Бог, слухай як я кажу та помирай стрункою.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ліна Вишня
Ліна Вишня@prettybones_99

115Прочитань
3Автори
5Читачі
Підтримати
На Друкарні з 25 квітня

Більше від автора

  • Кохання

    ТВ: Згадка про смерть

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Т.

    ТВ: згадка про смерть

    Теми цього довгочиту:

    Вірш
  • Зрада

    Це відчувається як довга зрада,

    Теми цього довгочиту:

    Вірш

Вам також сподобається

  • v.b | I | цикл “Ґаттака”

    Цей вірш — про людину, що дивиться на власний хаос так само, як на шторм за вікном: знає, що море зруйнує все навколо, але найважливіше — не втратити себе серед бурі, часу й зірок, що гаснуть, як і роки.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | тет-а-тет | цикл “ретроград“

    Цей вірш — сповідь відкинутого, який усе одно не перестає любити. Він говорить не як герой, а як тінь, що памʼятає смак світла, навіть коли його вже не залишилось. Тут ніжність не кричить — вона визнає свою поразку й усе ж чекає.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | вчися літати | цикл “асиметрія”

    Сон-спогад, де друзі стають примарами, дерева — свідками, а кожен кадр — спроба зрозуміти себе. Алебарди, руїни й зламані лінзи ведуть крізь хаос втрат і прощення. Це падіння в себе, де навіть мовчання має звук, а згадка — вагу кулі.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (6)

Це неймовірно…

Вам також сподобається

  • v.b | I | цикл “Ґаттака”

    Цей вірш — про людину, що дивиться на власний хаос так само, як на шторм за вікном: знає, що море зруйнує все навколо, але найважливіше — не втратити себе серед бурі, часу й зірок, що гаснуть, як і роки.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | тет-а-тет | цикл “ретроград“

    Цей вірш — сповідь відкинутого, який усе одно не перестає любити. Він говорить не як герой, а як тінь, що памʼятає смак світла, навіть коли його вже не залишилось. Тут ніжність не кричить — вона визнає свою поразку й усе ж чекає.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | вчися літати | цикл “асиметрія”

    Сон-спогад, де друзі стають примарами, дерева — свідками, а кожен кадр — спроба зрозуміти себе. Алебарди, руїни й зламані лінзи ведуть крізь хаос втрат і прощення. Це падіння в себе, де навіть мовчання має звук, а згадка — вагу кулі.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія