Терористична атака на московський «Крокус Сіті Холл» у березні 2024 року, внаслідок якої загинули 140 людей, спровокувала репресії для робітників із Центральної Азії, які проживають у Росії, і поставила відносини між регіоном та Росією під напруження, що зростає.
Четверо підозрюваних у стрільбі заарештовано і вони всі є громадянами Таджикистану, центральноазіатської країни, яка колись була частиною Радянського Союзу. Після нападу на «Крокус Сіті» російська поліція почала заарештовувати та депортувати робітників із Таджикистану, а також із Казахстану, Киргизької Республіки, Туркменістану та Узбекистану. Напад, у якому Росія звинуватила Україну, також спровокував масові поліцейські рейди, перевірки документів у мігрантів, а також переслідування іммігрантів із Центральної Азії.
За даними Міністерства внутрішніх справ Росії, у Росії проживає близько 10 мільйонів трудових мігрантів із Центральної Азії. Мігранти з Центральної Азії сприйняли нещодавню нестачу робочої сили в Росії, що виникла в результаті призову на військову службу та війни в Україні, як можливість знайти роботу.
Що може змінитись?
Війна Росії в Україні також дала цим республікам можливість вибрати незалежніший політичний шлях, тоді як увага Володимира Путіна була зосереджена на іншому. Повний розрив із Росією малоймовірний через географічну близькість і переплетення економік. Однак з'явилися деякі ознаки того, що країни Центральної Азії зацікавлені у прийнятті власних політичних рішень, не звіряючись постійно з Росією.
Одним із них стала відмова президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва у червні 2022 року визнати анексовані Росією та частково окуповані українські регіони Донецької та Луганської областей частиною Російської Федерації. Токаєв також заявив, що Казахстан не має наміру допомагати Росії оминати західні економічні санкції. Регіон також не підтримав вторгнення Росії до Грузії у 2008 році. Але республіки Центральної Азії менш охоче засуджували анексію Криму у 2014 році, займаючи нейтральнішу позицію. Після повномасштабного вторгнення в Україну регіон почав шукати можливості збудувати відносини з іншими країнами, не засмучуючи при цьому Росію.
Лідери республік Центральної Азії також не підтримали російське вторгнення в Україну. Більшість із них, за винятком Туркменістану, відкрили свої кордони, щоб прийняти тисячі російських громадян, які шукають притулку та ухиляються від призову до армії. Це не залишилося непоміченим у Москві, де було вжито заходів щодо повернення людей назад.
Тим часом, вдома ці регіональні лідери знаходять менше людей, які розмовляють російською мовою та цікавляться російською культурою. Опитування показують, що багато жителів Центральної Азії (49% у Киргизстані, 43% у Казахстані) звинувачують у своїх нинішніх економічних проблемах вторгнення Росії в Україну. У Казахстані пройшли антивоєнні протести, а деякі розважальні заклади відмовляються приймати російських артистів. У Росії заблоковано центральноазіатські ЗМІ за спробу об'єктивного висвітлення війни в Україні.
Однак на Генеральній Асамблеї ООН ці держави або утримуються від голосування за засудження війни Росії в Україні, або голосують разом з Росією за резолюції, включаючи одну про порушення прав людини в Криму.
Історично Москва розглядає свою роль у регіоні як гаранта безпеки та члена-засновника Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), метою якої є забезпечення миру та стабільності у регіоні. Російські десантники прибули до Казахстану після того, як Токаєв звернувся за допомогою до ОДКБ через протести, що спалахнули в січні 2022 року. Безпрецедентні хвилювання, відомі як «Кривавий січень», почалися мирно, але швидко переросли у насильство.
Люди вийшли на вулиці, протестуючи проти різкого підвищення цін на пальне, вступаючи в зіткнення з поліцією, грабуючи та нападаючи на державну власність.
Незважаючи на очевидну необхідність навести лад, казахстанська громадськість була незадоволена таким кричущим втручанням у внутрішні справи країни. Коли російські війська пішли, запанувала атмосфера полегшення.
Загалом, Центральна Азія балансує між прагненням до більшої незалежності від Росії та непорушенням регіонального балансу сил.
Однією з ознак змін стала зустріч у 2023 році президентів регіонів, у тому числі Садира Жапарова з Киргизької Республіки та Токаєва, з президентом США Джо Байденом у Нью-Йорку та з канцлером Німеччини Олафом Шольцем у Берліні. Хоча країни Центральної Азії не були готові говорити про регіональну безпеку, вони були зацікавлені в обговоренні зеленої енергетики, зміни клімату та стабілізації Афганістану.
Чого хоче Захід
Захід бачить у цьому можливість створити альянси та нейтралізувати російський вплив, враховуючи стратегічну важливість регіону та розмаїття природних ресурсів. Сприяючи цим відносинам, західні країни потенційно можуть забезпечити постачання енергоносіїв та сприяти стабільності у регіоні, в якому історично домінувала Росія. У свою чергу, республіки Центральної Азії можуть прагнути економічних інвестицій та технологічного розвитку, а також, можливо, підтримки щодо зміцнення своєї політичної незалежності.
Оскільки Росія готується до тривалої війни, Центральна Азія, ймовірно, матиме додаткові можливості налагодити нові відносини із Заходом, але очікується, що будь-яке зрушення буде поступовим.
Джерело — The Conversation
Друзі, допоможіть нам забезпечити подальшу роботу каналу!
Ваша підтримка надзвичайно важлива для нас. Будемо вдячні за ваші ДОНАТИ, які допоможуть нам розвиватися та надавати вам ще більше цікавого контенту.
Дякуємо за вашу підтримку!
