Капітан став думати: "Удар "Сірого" прийшовся повз. "Сірий" втік чи продовжив свій шлях? Принаймні він залишив простір бою. Чому? Потрібна порада"-зрозумів Геннадій.
-Джипіті, запроси стрілка та штурмана-зв'язківця.
Бот промовчав, однак, спалахнули сигнали двох повідомлень.
-Джи, Чому ти весь час мовчиш?
-Добре.-відповів штучний розум-Для людей нічого небезпечного в моєму мовчанні нема. Ви набагато небезпечніші один одному…
Зображення членів екіпажу зникли з екрану і на їхньому місці знову з'явилася темрява Всесвіту.
Глянувши на годинник, Гена зрозумів, що всі ці події зайняли близько півгодини. І це означало, що сидіти на вахті він мав бути, ще близько її половини.
Знову спалахнула частина сфероекрана, відповідальна за показ Крістенсена та Еінхма.
Обидва вичікуючи подивилися на капітана.
Капітан подивився на своїх підлеглих.
Він вирішив почати з з'ясування питання про можливість зіткнення "Полтави" з "Сірим" та астероїдом:
-Свен, чи загрожувала нам зіткнення з кулею та астероїдом? -запитав Варакулос спеціаліста зі зв'язку та локаторів, а також штурмана Крістенсена.
-З астероїдом-так.-відповів лейтенант Свен. Він помовчав: лише тепер до нього дійшли весь хід і швидкість подій.
І це не на жарт стривожило його. Він глянув на обличчя капітана. Варакулос подивився Свену у вічі. Обличчя Геннадія було спокійне і кути рота, як завжди трохи піднесені.
- Зв'язківець Свен Якоб, який характер мало випромінювання об'єкта? - Ще раз звернувся до Крістенсена Варакулос.
-Множинне випромінювання носило скануючий характер-доповів він. - Промінь був монолітний, фокусований і не модульований.
Тобто цей корабель не надсилав повідомлень у доступному нам спектрі...-заспокоюючись повідомив радист.
Раку Гена залишив потім.
Еінхм хоч і діяв у цій ситуації досить чітко, проте, як здалося, капітанові припустився певного страху.
-Раку, промахнулися б Ви такої відстані? -Строго запитав командир командир.
У динаміках почувся якийсь гомін. ., Геннадій виявив, що сині перетинчасті крила за спиною інсектоїда почали тремтіти.
-Не промазав би.-якось винно свиснув розумний жук.-Але ж я навіть не встиг включити зброю...
“Та я зовсім не те мав на увазі!” – роздратовано подумав капітан Варакулос.
Подумавши це, він все ж таки заспокоївся.
У його голові раптом склався план промови.
0н почав говорити:
-Щось з'являється раптово. Гальмує по відношенню до нас майже до нуля. Припускаю, що до того, як ми їх помітили, вони йшли зі швидкістю, яка значно перевищує всю нашу уяву. Потім вони локують простір, помічають два тіла: одне мале і безпечним курсом, що летить, і інше, значно більше, що загрожує зіткненням. Вони знищують небезпеку і, розвинувши маршеву швидкість, відлітають.
-Але звідки Ви взяли, що сіра куля розумна? -здивувався Еїнхм Пра.
-У всякому разі-тихо відповів Геннадій-вони нас не помітили. Або помітили, але прийняли за ще один метеорит.
-Збори закінчено. Всі вільні! -Константував Геннадій.
Зображення членів екіпажу зникли з екрану і на їхньому місці знову з'явилася темрява Всесвіту.
Глянувши на годинник, Гена зрозумів, що всі ці події зайняли близько півгодини. І це означало, що сидіти на вахті він мав бути, ще близько її половини.
