Не буду обтяжувати читача детальним описом своїх думок і емоцій в ті години, а перейду одразу до моменту коли я відправився на побачення до Емми. Побачення було назначене на п'яту ранку, але так як мені не спалось, то як тільки минула четверта година,я тихо,щоб нікого не розбудити, одягнувся і вийшов на палубу. Я надумав прийти скорше і чекати її там. Мені хотілось прогулятись десь тай я більше не міг просто лежати,лежати і чекати. Тільки я вийшов на палубу як одразу свіжий океанський прохолодний вітер вдарив в моє лице і це ніби ободрило мене,навіть думки мої в мені заворушились швидше,швидше і з новою якоюсь силою. Ви коли небудь проходились по палубі океанського лайнера,по палубі перед світанком,коли ще всі сплять і ви одні,коли лиш ви,небо і океан ? Небо було ясним і все в зірках,чомусь коли дивишся на безкрайнє зоряне небо відчуваєш себе таким малим і самотнім,та тоді я не відчував себе малим і самотнім. Я був щасливий вдруге у своєму житті. Вперше це коли я в одному місці дав милостиню одній нищенці, а потім пив чай під липами, а вдруге,через багато років,- коли йшов по палубі корабля,і не знав куди мене занесе моє майбутнє,але я чомусь знав що моє майбутнє буде вирішуватись тут,зараз,скоро. Та щастя моє теперішнє і щастя моє тодішнє відрізнялись. Тодішнє щастя моє було легким,світлим і ласкаючим душу. А теперішнє- тяжким,тривожним і кидало мене цілого в якийсь трепет,трепет перед невідомістю. Я прийшов в назначене місце і сперся на фальшборт. Фальшборт це такі собі перила на кораблі,але перила не з решіток, а з суцільного металу,метал цей, на таких кораблях як наш, оброблений для естетичності деревом і на дерево пасажирам не так холодно спиратись як на метал. Мій годинник показував 4.35.
Мені здалось, що я почув кроки і шелест плаття, справа від мене. Якась дама теж сперлась на фальшборт в метрах 4-5 від мене. На лиці її була вуаль,тому я не міг розгледіти її лице, але я точно знав що це вона. Я ступив крок до неї, та вона тут же подала мені знак рукою, щоб я не рухався з місця. Декілька хвилин вона так стояла нерухомо і дивилась прямо перед себе,я теж стояв і дивився в океан і час від часу кидав в її бік свій погляд. Нарешті вона ніби наважилась,голова її різко обернулась по сторонах,щоб переконатись що нікого немає біля нас і різко,великими і швидкими кроками Емма підійшла до мене.
- У нас мало часу,тому буду говорити я,буду говорити тільки я, а ви ж мовчіть і слухайте,слухайте і не перебивайте мене ! Ясно ? Не перебивайте!
Вона замовчала і не знала з чого почати.
- І не перебивайте мене ! Кажіть скільки і розходимся ?
- Що скільки ? -перепитав я.
- Як що ? Це саме,це саме що тільки і може бути ? Говоріть і не вдавайте, що ви мене не розумієте !
- Я вас дійсно не розумію, Еммо !
- Емма розчаровано скривила свої губи,вуаль її була не суцільна, а перетинчаста,решіткова така,так що зблизька було видно її лице і його риси.
- Скільки ви заплатили за мій браслет ? Що ж тут не зрозумілого вам ?
- Ах... Ах ви... Ви змогли подумати... Ви коли йшли сюди то дійсно не розуміли чого йдете і думали що я вам побачення назначила ? Ви подумали що я вам побачення назначила ? Признавайтесь мені негайно !
- Я спочатку подумав так,але потім сам здивувався як заснув десь до 3 години.
- Що ? Ви заснули ? І як ви могли після цього спати ?
- А ви хіба не спали в цю ніч ? - перепитав я здивовано.
- Емма замовкла і опустила голову,але потім різко підняла :
- Звичайно спала ! Що за дурні питання !
Вона хотіла щось говорити далі, але якась думка її мучила і вона ніяк не могла перескочити через цю думку і говорити далі.
Тут лице її скривилось,скривилось так як коли яка мала дитина дразнить когось і кривляється.
- А навіть якщо я в цю ніч не спала,то й що ? Я не через вас не спала,я через себе не спала ! Ви знаєте який позор написати мені було цю записку ? Вам,незнайомій мені людині і призначити самій вам годину і місце. Я довго вагалась чи писати вам записку,а коли вирішила написати,написала і дала цему хлопцеві і він поніс її вам, то я тут же побігла за ним щоб назад забрати її у нього,щоб ви її ніколи не прочитали,мені стидно стало,що я наважилась на таку легковажність. Але я уже не встигла догнати його. Так я потім плакала, що його не встигла злапати і забрати у нього свою записку, що Медісон прийшлось цілих пів години утішати мене. Я тоді написала вам і другу записку. В цій другій записці, я уже писала вам, що перша записака- це жарт,це розіграш і ніякої зустрічі між нами,звичайно ж,бути ніяк не може. Я цю записку написала і чекала коли прийде посильний, щоб віддати йому її і щоб він тут же знову пішов до вас. І гроші за браслет я хотіла передати посильним. Та я не знала яку суму,тому це мене стримувало. До того ж хлопець цей,так довго не повертався, що я думала чи не насміявся він із мене ? а коли він повернувся,весь такий замерзлий,то я йому замість 50 пенсів,про які ми домовлялись, дала цілих 2 фунта і мені було уже совісно знову посилати його до вас. Нерви мої були так розхитані,що я уже не змогла до ранку заснути,але я не спала не через вас,я через себе не спала, ясно вам ?
- Тай і яке вам діло, спала я, чи не спала ? Чого ви мовчите і слухайте те, що вас не стосується ? Чому ви не перебили мене коли я вам оце усе розказую ?
- Я не перебив вас, бо ви так наказали мені !
- Той що, що я так наказала,нині я одне наказала,завтра інше,я деколи сама не пам'ятаю що я там наказую,чоловік повинен,коли бачить що жінка не так поводиться як слід,то чоловік повинен зупинити її і поправити,якщо цей чоловік справжній ! Якщо б я за вас заміж вийшла, а ви б тільки слухали мої накази,слухали і виконували їх,то я б сама від вас утекла,на другий же день і утекла від вас !
- Але я не збирався брати вас за жінку, Еммо ?
- Що? Не збирались ? Як це не збирались ? На що ж ви мені тоді цю фіалку подарили ? Нащо до танцю запросили ? Нащо ви мені браслет подарили ? Навіщо ви робили це все коли ви мене за жінку брати не хотіли ?
- Я не знаю нащо,просто робив,робив і все...
- Ви ненормальний ! Добре що я виходжу за іншого !
- Кажіть скільки і розходимся ?
- Ніскільки !
- Що значить ніскільки ? Ви зовсім не діловий ! Чоловік має бути діловий і конкретний ! Ви називаєте суму,я вам її даю,ви перераховуєте і йдете. Чоловік має бути строгий,діловий і конкретний. А ви не як чоловік ! В мене є деякі заощадження,Емма швидко дістала і з сумочки гаманець,-в мене є деякі заощадження і я б хотіла з вами розрахуватись, за свій не обдуманий поступок !
- Ну що ви,облиште це і давайте забудем це !
- Я теж так думала,що треба забути це, але не змогла, тому вирішила,вирішила що...Емма не могла знайти потрібного їй слова.
- Одним словом, будьте як справджній чоловік,діловим і називайте суму!
- Еммо,запевняю вас,що в таких справах я поводжусь як справжній чоловік,але з чоловіками,а з дамами дозвольте мені поводитись як я вважай достойним.
- Так і знала що ви не любите мене ! Ні ви, ні він, не любить мене. Якщо людина когось любить, то вона і любить щастя того, кого любить. От наприклад, якби я любила якогось хлопця, і він спочатку любив мене, а потім полюбив іншу,то я б відпустила його до іншої,бо я його щастя люблю,розумієте ? Якщо ти любиш щастя того кого любиш,а знаєш що щасливим його ніколи не зробиш,то коли ти справді його любиш і знаєш з ким він буде щасливий, то відпустиш його. Коли когось любиш по-справжньому, то і щастя його любиш. Тепер я знаю точно, що ні ви, ні він мене не любить,а коли тебе ніхто не любить то яка різниці за кого виходити ? Краще вже за нього,бо так мамінька моя хоче. Я готова пожертвувати своїм особистим щастям,ради маминого щастя,бо я її люблю,тому вийду за того, за кого вона мені скаже !
Вона ще дитина, - думав я, - куда їй заміж виходити? Їй ще самій нянька потрібна. Вот вона зараз поговорить зі мною і піде в свою каюту. А як прийде в свою каюту,тут же розкладе на підлозі своїх ляльок і ними баватись буде. Вона ще дитя,але свою дитячість хоче сховати за строгістю. Деколи в неї це получається,як раніше,але зараз я вгадав її. Тай якби і вона знала,як би і вона знала, що та дитячість якраз і прикрашає її,що якраз і цього її стидатись не треба.
- Що з вами ? Що ви якось вбік дивитись і лице у вас таке дивне стало ? - спитала мене Емма.
- Я трохи задумався !
- Задумались...? Про кого ви могли задуматись, коли я з вами говорю ? Ну це не моє діло,думайте за кого хочете. А знаєте,моя мамінька каже що я ще дитина,вона каже що у моєму віці вона вже мене народила і що вона дуже хоче внуків,але що коли уявить що я народжу,то каже що це катастрофа,так і каже,- це катастрофа. Моя мамінька боїться мене залишити на пів дня саму дома,вона переконана, що якщо я на пів дня залишусь одна дома, то буде точно пожар, або потом. А коли мене віддали в "Школу благородних дівиць" в графстві Шропшир, біля Уельсу,і я по п'ятницях деколи приїзжала до дому,на вихідні,то коли я запізнилась одного разу до дому на якоїсь пів години,то моя мамінька вже була впевнена що мене викрали і втопили в озері. Я там дружила в цій школі для дівчаток,з одною подругою і нас чуть з тієї школи не вигнали,навіть маму мою і її визивали. Бо на уроці з Закону Божого,нам говорила викладачка,що найгірший порок,найгірший гріх - це непослушання,тому ми маєм бути послушні і вчителям і батькам. Але я встала із парти і без дозволу заперечила,мені чомусь тоді думалось, що найбільший гріх є невміння правильно розсудити діло! Не вміння правильно розсудити поступок ! Не вміння правильно розсудити що добре, а що зле ! Я думала, що я правду кажу і що викладачка зрадіє,бо ми маєм радіти правді,зрадіє і похвалить мене,але викладачка почала сваритись на мене,що я без дозволу викрикнула і урок зриваю,тобі моя подруга заступилась за мене. І обох наших мам викликали, а нас покарали. Моя мамінька за все переживає,коли вона нізащо не переживає, то їй навіть на душі не спокійно якось. А якщо вона перестане переживати за когось,то відразу відчуває себе винною перед тим,за кого перестала переживати,уявляєте ? Але нащо я це все вам розказую ? І нащо ви все це слухаєте ? Знаєте, я сама себе деколи боюсь ! Ось ви подарили мені браслет,а він мені так сподобався...я в житті напевно вже не побачу такого красивого браслету,і саме тому що він мені сподобався,я його вирішили на зло собі,не вам, взяти і викинути ! Я себе деколи боюсь,вот знаю що чогось говорити не треба,а візьму і скажу. А потім думаю,а деколи навіть плачу і думаю, ну нащо я то говорила знаючи, що цього не можна говорити. Знаєте, є дві Емми,одна добра, а інша зла. Зараз я з вами справжня, а тоді,тоді то була інша Емма. Уявіть собі, я навіть колись хотіла утекти з дому ? Тай я і зараз деколи ще хочу,але тепер переконалась, що з вами не втечеш,бо ви не годитесь в чоловіки !
- Чому це я не годжусь в чоловіки ?
- Тому що ! Тому що ось чому,ось уявіть що ми одружились. Одного дня ви заходите в мою кімнату, а я лежу і плачу,але як побачила, що ви зайшли то встала і наказала вам взяти записку зі столу і віднести моєму любовнику ! Ви візьмете мою записку і віднесете моєму любовнику ?
- Я візьму вашу записку і віднесу вашому любовнику,бо я вас люблю, а тому і ваше щастя люблю і хочу щоб ви були щасливі!
- Прекрасно ! А якщо він мене використає і покине. Я страждати буду. Буду опозорена ! Та й звідки вам знати, чи я з ним щасливою буду чи з вами ? А може він злий чоловік, а тільки прикинувся перед мною добрим ?! Мене дуже легко обманути - так мамінька моя каже. А ви візьмете свою жінку і віддасте першому незнайомцю який тільки цього захоче ! От я і кажу, що ви в чоловіки не годитесь ! Якби ви любили мене, то не віддали б мене якомусь незнайомцю,якби ви любили моє щастя, то б не довірили моє щастя кому попало,вам буде 40 років, а ви все мої записки будете носити. Ви в чоловіки не годитесь !
- А чого ви з дому свого хотіли втекти ?
- Я хотіла користь приносити ! Вони мене тільки по балам тягали,по балам,театрам і ресторанам а я хочу користь приносити,розумієте ? Я не знаю яку саме користь приносити, бо я ше нічого не вмію,але я б навчилась. Я закликала Медісон і кажу : давай втечем обоє,обоє і сьогодні,дивись який сьогодні день,яке небо,якщо втікати з дому то саме у такий день,а Медісон каже - а що ми їсти будем ?
Я їй кажу,та яка різниця, що ми їсти будем,за що ми жити будем,яка різниця? Ми в прачки підем,в служанки,але за то користь будем приносити, хліб пекти ! Краще вже хліб пекти для людей, ніж все по балам їздити. Ви були колись на цих балах ?
Тут елегентна і витончена Емма,весь її строгий і малоподвижний стан,вся її фігура,все її тіло почало викручуватись у самі причудливі і акробатичні форми ! При чому корчити різні гримаси і викривляти,нещадно, як тільки можна викривити англійську мову :
- I must say you really know how to dance - Маю сказати, що ти дійсно вмієш танцювати.
- I admire your ability to play the piano -Я захоплююся вашою здатністю грати на фортепіано.
- You’re great at singing - Ти дуже гарно співаєш.
- May I pay you a compliment? You look very elegant today - Чи можу я висловити вам комплімент? Ви дуже елегантні сьогодні.
І так два роки,усі два роки одні і тіж слова ! Вам би сподобалось якби я до вас два роки одне і теж говорила ? На цих балах мама познайомила мене з моїм теперішнім нареченим,я вже готова вийти за любого,лиш би мене по балах перестали тягати і постійно сватати ! ! Так ось,слухайте,ви мене ще слухаєте ?
- Слухаю Еммо !
- І що ви думаєте Медісон ? Медісон погодилась втекти і сама назначила день і годину,це мало бути завтра,після дощу,завтра дощ передавали і Медісон казала як тільки дощ закінчиться то вона прийде до мене і ми втечем і що ви думаєте ? Вона тут же,після цього пішла і сказала моїй мамінькі що я хочу з дому втекти. То мамінька моя і закрила мене в дома на три місяці,вони нікуди мене не випускали,навіть у сад,я все літо просиділа у своїй кімнаті. Ви знаєте що таке в 14 років просидіти все літо в одній кімнаті ? А Медісон я вигнала,я не тільки літо втратила,що літо втратила то не так мені тоді боліло,я втратила свою найкращу і єдину подругу. Але я все таки втікала з дому,вночі,я тихенько відкривала вікно і вилазила надвір,я гуляла по саду,поки всі спали, а вночі,уже над ранком знову залізала до себе в кімнату. У нашому саду альтанка є. Я там навіть деколи засинала ненадовго. А одного разу я заснула так надовго що проснулась коли уже світло стало,я так настрашилась що моя мамінька дізнається що я поначах не сплю а гуляю,що швидко побігла до свого вікна,та коли залазила через вікно у свою кімнату то впала і зламала ногу. Вже вдруге в своєму житті,ту саму ногу зламала,але вперше це був закритий перелом, а тепер відкритий перелом. Ви знаєте яка між ними різниця ?
- Мій тато хірург,але я чесно кажучи не дуже чітко можу пояснити різницю між цими діагнозами...
- Ви ж нічого не знаєте ? Ужас ! А я ще було раз навіть думала утекти з цього корабля з вами ? Я раз подумала,на хвильку тільки подумала, а потім пів дня сама на себе злилась що таке могла подумати. Але то не я думала,то мрійливість моя,я страшна мрійниця,мамінька каже що у вісімнадцять це вже не смішно і з цим треба завязувати ! А тепер я бачу що з вами не мож нікуди втікати ?
- Чому це зі мною не можна нікуди втікати ?
- Як чому ? Бо ви нічого не знаєте. От ми втечем від усіх. І будем жити разом,тільки двоє,і до нас в гості прийде моя мамінька. Ми будем пити чай,чи каву,люди ж не п'ють чай бо вони пити хочуть,люди п'ють чай бо вони говорити хочуть. Люди чомусь не можуть просто сісти,взятись за руки і поговорити,їм необхідно щоб їхні руки чай тримали або каву. Так ось ми б пили чай,про що з вами говорити коли ви навіть незнаєте різницю між переломами ! Квіти дарувати,до танцю запросити,браслет подарувати,це все треба,але ж не кожен день,а кожен день говорити треба,а про що ми б говорили коли ви не вмієте говорити,ви можете тільки мовчати і зі всім згоджуватись що я говорю. Так ось слухайте,різниця між закритим переломом і відкритим у тому,що коли закритий перелом - то дуже болить,а коли відкритий - то дуже-дуже болить,тепер ясно ?
- І чого ви посміхаєтесь ? Ви думаєте я дура якась ? По-вашому я дура ? Признавайтесь негайно !
- По-моєму...по-моєму не дура ! А вперше ви коли ногу зламали ?
- А вперше то коли я на дерево полізла,ви знаєте, що на дерево коли вилазиш то дуже легко,легко лізти угору, от я лізла і лізла,небо ніби мене манило,я чула як мені кричали - Емма ! Емма ! але мені хотілось все вище і вище,і ось коли я вже зрозуміла що лізти я не маю куди,що той стовбур,той стовбур якого я трималась і ті дві гілки на яких стояли мої ноги уже були тонкими, а вище гілки і стовбур ще тонші були і можуть уже зламатись,під моєю вагою,- тому я вирішила що далі лізти небезпечно,та коли подивилась вниз,то мої друзі,- Медісон,і три сусідські хлопця, були такі як мурахи,я навіть бачила поле,яке було за нашим містом,а будинки такі малі-малі і мені стало дуже страшно. Коли лізеш догори то легко, а злазити тяжко. Вилізти на дерево любий дурак може,а от злізти ?! Я боялась з місця зрушитись,я прилипла до того стовбура і не уявляла, як я тепер злісти маю,тай злазити так далеко і я почала плакати. Вони всі махають мені рукою і кричать :
- Еммо злазь ! Еммо злазь уже !
- А я як дура сиджу і плачу. Але коли подув сильний вітер,і стовбур і всі гілки погнулись убік то я вже перестала плакати і закрила очі,я думала що дерево зламалось посередині і я падаю вниз,але коли вітер мене почав гойдати в другу, протилежну сторону, то я зрозуміла що дерево ще не зламалось, та кожного разу коли воно гойдалось у різні боки від вітру,бо гроза насувалась,я закривала очі і мені було так страшно... мені ще цей момент деколи до тепер сниться.
- Як же ви злізли ?
- Сусідський хлопець,мій друг,що був там,крикнув що моя мама йде. Він це спеціально збрехав. Я настрашилась що мамінька настрашиться як побачить мене де я,і щоб мама не настрашилась я сама перестала страшитись і почала злазити і коли вже було дуже низько,дуже близько до землі,але ноги і руки мої настільки ослабли,так як би стали не мої і так якби не слухались мене, що я нечайно зірвалась, впала і зламала ногу. Коли мене несли на носилках я дивилась в небо і думала що помираю,я вже з Медісон прощалась навіки !
- Чому ви знов посміхаєтесь ? Вам смішно коли людина ламає ногу ?! Я вам довірилась,я вам розказую те, що іншим ніколи в житті не розказую,тай і все що думаєш мож розказати тільки тій людині,про яку знаєш, що вже ніколи її не побачиш. Я вам душу свою показала, а ви посміхаєтесь ?
- Зовсім мені не смішно і я не сміюсь з вас, я посміхаюсь, бо мені приємно слухати вас. А коли приємно слухати когось то мимоволі посміхаєшся !
- І я по-вашому не дура ?
- Звичайно ні і це погане слово взагалі треба вам прибрати зі свого лексикону.
- Ну вже не читайте мені проповіді ! - махнула рукою посміхаючись мені Емма,посміхаючись мені вперше ! Я бачив що їй було приємне моє зауваження,і був певен, що вона неодмінно скаже щераз це слово,скаже тільки для того,щоб змусити мене ще раз зробити їй це зауваження.
- Та й ви не вмієте читати проповіді ! І моя викладачка з Закону Божого не вміє.
Я ненавиділа матеметику,любила географію,історію так собі,відносно,бо в історії тільки ці дурацькі битви...Любила танці і спів,етику й естетику так собі,рукоділля любила,вязання найбільше. Але у наш пансіон,пансіон це там де ми жили,в Неділю,коли був вихідний, на годинку-другу приходив один священник,або деколи його заміняв викладач духовної академії - дуже молодий і дуже встидливий. Ось вони обоє вміють проповідувати ! А він в монахи записався, той молодий викладач духовної академії,він типу свою душу спасає від грішного світу ! Ось як захворів цей старий отець,то на його заміну відправили цього молодого монаха. Нам потім казали, що він дуже не хотів йти,як взнав що це школа для дівчаток,він до того ходив у школу для хлопчиків, а в школу до дівчаток не хотів іти. Так що той старий священник,його майже сварив,і як нам потім призналась одна викладачка, коли на того молодого монаха сварив священник, то казав що монах має уникати жінок але не боятись,що він як монах має спасати однаково і чоловіків і жінок !
Ось в один день двері відкриває цей молодий монах,а йому років було 22,а виглядав як на 18,мало що старший за нас. Нас було 27 дівчат,і нам було десь по 16 ! Він відкрив двері,як побачив що нас 27,то так розчервонівся що знову закрив і вийшов, а ми всі вибухнули сміхом. Він все це чув,і ще не заходив,хвилин 10 ! Ми вже думали що він пішов геть і хотіли йти тоже геть. Моя подружка перша пішла і підглянула в отвір,де ключ вставляють,щоб подивитись чи він є. А він є...стоїть на колінах і щось собі шепоче,так швидко губами перебирає і не зрозумієш що він там бубонить,лиш деколи чолом до землі вклоняється,поті нас,тобто наші двері перехрестить і знов собі шось на колінах шепче. Моя подруга подала нам знак,пальцем по губах своїх,щоб ми мовчали і тихо вернулась і сіла за парту. Він зайшов через декілька хвилин. Він залетів,а не зайшов,навіть цього разу забувши спочатку постукати в двері,ніби він вривається в кімнату охоплену пожаром щоб нас усіх звідти спасти. А поки ми чекали на нього та багато хто з дівчат познімали свої хустини і пороспускали своє волосся,спеціально щоб виглядати красивішими перед ним,а одна навіть,безстидниця,розчепила верхній гудзик свого плаття,уявляєте ?
Він зайшов,сів і мовчить. Тоді встала, без дозволу встала одна Кітті :
- А що це жінка взята з ребра чоловіка ? То що я тепер ребро ? - кімната залилась тонким але голосним дівочим сміхом.
- Я тепер ребро свого майбутнього чоловіка ? А у нього ще 13 ребер є, то у нього ще має бути 13 жінок ? Це нормально ? А нам казали що це гріх, бо це подружня невірність !
Монах поволі почав підіймати очі на Кітті,спочатку розглянув її туфлі,далі піднявся поглядом до колін,вище колін одразу йшла спідниця, тому він вже плавно поплив по ній уверх і коли минув талію,груди і зупинився на лиці її,то Кітті одразу опустила погляд і почала критити на палець свої кучері.
- Чоловік і жінка по своїй природі моногамні,а не полігамні. Монос - однина,звідси і слово монах. Один чоловік- одна жінка,і навпаки : одна жінка-один чоловік. Якби чоловік був полігамний,то Бог створив би Адаму,крім Єви ще Барбару,Емілі і Лінду,але Бог цього не зробив. І якби Єва була полігамна, то Бог крім Адама створив би її ще когось,але цього не відбулось. Тому чоловік і жінка по-своїй природі є моногамними,якщо чоловік чи жінка поступають проти своєї природи,а отже грішать, то будь-який гріх є суєцидальним по своїй властивості,і впливає суєцидально на природу людину, в тій чи іншій мірі,гріх порушує,розриває цілісність людини,чи то природню,фізичну,чи то психічну.
Кітті не зовсім розуміла про що йде мова але її це і не дуже засмучувало,бо на підмогу їй вискочила її подруга :
- А якщо моя бабця померла у віні 74 роки,а моя молодша сестричка у віці чотирьох років,а на нашій вулиця померло двохмісячне немовля. То що,по-вашому,у раю моя бабця буде завжди старою і мати 74,і то немовля буде завжди немовлям ?
- Та у раю у нас не буде тіл,сказала Кітті, якби поправляючи свою подругу.
- Як це не буде,Кітті ?!- заперечила подруга :
-Щож ми там робити будем,коли не будем мати тіл...? І обоє вони глянули на монаха.
- Бог є Трійця,- Бог Отець,Бог Син і Бог Дух Святий. По образу Божому був створений чоловік - теж в трьох іпостасях - Дух,душа і тіло. Але не тільки по такому принципу створена людина,весь світ створений по такому принципу,по принципу троїчності.
Три виміри - довжина,ширина,висота,три основні поживні речовини-жири,білки,вуглеводи,три стани речовини-твердий рідкий,газоподібний,три основні кольри,з яких можна створити будь-які інші кольри-червоний,жовтий і синій,повнота сім'ї тоже із трьох-чоловік,жінка,діти. Повнота буття тоже із трьох-тіло,душа,дух. Оскільки в раю буде повнота буття,значить там буде у нас і тіло,бе без тіла не буває повноти буття,тільки тіло у нас буде ішим,з іншої матерії і з іншими енергіями. Ми не знаєм яке це тіло саме,але знаєм що візуально воно буде нагадувати,тільки візуально буде чимось нагадувати,нагадувати здалеку наше фізичне тіло,але без будь-яких фізичних вад,і вік наш буде однаковий,вік наш буде віком повноти віку Христового,а який був вік Христовий ? Якого віку досяг Христос ? - запитав строго монах у Кітті,але румянці його на обох щоках ніскільки не поблідніли.
Монах дивився на Кітті і Кітті уважно вживлялась у нього. Вона не хотіла перед ним показатись такою що нічого не знає і скороговоркою відповіла йому :
- Коли Його розіпнули йому було 33 роки ! Ми це проходили раніше.
- ЗЗ-три з половиною - поправив монах,але не треба шукати фотографії всіх свої померлих родичів,ми там,точніше кого Господь по своїй милості удостоїть такої честі і дарує Царство Небесне,то ті хто там буде, будуть безпомилково пізнавати і знати своїх родичів, навіть яких ніколи раніше не знали. Мислення у нас буде інше і все там буде інше,тоді монах швидко почав листати Святе Письмо яке приніс з собою і коли найшов потрібне йому місце зачитав,хоча видимо він знав це на пам'ять і знав де шукати це місце :
- Не бачило того око,не чуло вухо і не приходило на сердце людське те,що приготував Бог любящим його. 1 до Коринтян 2:9.
Ось цей монах умів проповідувати, а ви не вмієте,я б хотіла щоб ви теж уміли,але не по професорське,а по-простому...і саме головне не часто,бо коли часто то це мене нервує. А ви колись писали лист до знаменитості ? Ось бачите...а я писла,так хто з нас ще дитина ?
- Я не казав Еммо що ви дитина !
- Не казали, але подумали ! Вам розказати про мій лист до одної знаменитості,щоб ви переконались що я не дитина ?
Її звали якось на букву З...,За...Зо...Зі...Зинаїда її звали,Емма задумалсь...Ні не Зинаїда,її звали Зузанна,точно,- Емма хлопнула в долоні,- точно !- Іренка її імя !
- Що ж ви їй написали ? І нашо ви їй написали ?
- Вам це дійсно цікаво ? Чи ви тільки щоб посміятись з мене ?
- Мені дійсно дуже цікаво,мені з вами навіть цікавіше ніж вчора на диспуті !
- Що це за таке слово диспут і що воно означає ? Якесь дурацьке слово ! Дурніше і навмисно не придумаєш!
- Диспут,Еммо, це коли у вільний час збираються дві протиборствуючі сторони і починають,- та тут Емма перебила мене :
- У вільний час,якість борствуючі сторони,якісь диспути,мені вже нудно... ! Так і знала, що матроси у свій вільний час якимись дурницями займаються,краще слухайте мою історію про Іренку,ким була я і хто була вона ?!
