Число 20 (324), 13 червня 2006 року
Інформаційний бюлетень Міжнародного центру перспективних досліджень
Віра Нанівська очолила Національну академію державного управління при Президентові України. Віктор Ющенко своїм указом призначив директора МЦПД президентом Академії, скасувавши водночас посаду ректора НАДУ. Національна академія державного управління – головний вищий навчальний заклад у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування. МЦПД вітає Віру Теодорівну з новим призначенням і цікавиться її подальшими кроками на новій посаді.
Чому зміни в Академії сталися саме зараз? І чому Президент призначив саме вас?
Віра Нанівська:
Я думаю, нині особливої гостроти набула проблема розриву між політичною демократичною системою та її апаратним забезпеченням. Це виявляється у постійних суспільних конфліктах, які завжди спричиняються непідготовленістю ухваленого рішення. Тут я маю на увазі відсутність інформації про неминучі наслідки, відсутність аналізу позицій зацікавлених сторін і процедур обов’язкових консультацій з цими сторонами ще до ухвалення рішення. Візьмімо, приміром, невдачі екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко в боротьбі з монополіями чи нинішню ситуацію з проведенням міжнародних навчань у Криму. Ні уряд, ні урядові структури не забезпечують підтримку своїх рішень. Виявляється, у сучасних демократичних умовах позитивні наміри політиків можна зламати продуманою інформаційною кампанією. Проблема інформаційно-аналітичного забезпечення рішень зараз є гострим політичним питанням. І це питання політичне не тільки для Президента, а й для тієї партії чи політичної сили, яка будь-коли буде при владі. Чому Президент призначив саме мене? Я думаю, це пов’язано з тим, що тільки МЦПД говорить про проблему державного управління таким технічним способом. Центр говорить про методику, методологію і технологію роботи демократії. Публічна політика не є якоюсь космічною наукою чи вищою математикою. Це те, що кожна людина може освоїти. Однак неможливо сподіватися, що бюрократи, які не мають у своїх технічних завданнях проведення аналізу і роботи з організації консультацій, досягнуть успіху. Будь-яка політична сила, яка перебуває при владі і має владну відповідальність, потерпатиме від відсутності таких спроможностей і потребуватиме їх для свого успіху.
Як ви оцінюєте роботу Академії за попередні роки? Які основні здобутки та проблеми закладу?
Віра Нанівська:
Академія має величезні здобутки. По-перше, її створено. Вона має правильну назву. Вона є стовідсотковим правильним місцем, з правильним визначенням функцій і завдань. Це дуже добре. І на це було покладено чималі зусилля. Величезну роль тут відіграв ідеолог, засновник і головний мотор Академії – Богдан Кравченко. Академія дуже активно розбудовувалася інституційно й адміністративно. Попередній її ректор Володимир Луговий був дуже успішним саме в організаційній та адміністративній розбудові закладу. Тому вся ця база і основа є дуже доброю можливістю, шансом для того, щоб наповнити Академію новим змістом, який так потрібен нині. Щодо проблем, то вони типові для України. Академія має навчити державних службовців, як робити аналіз політики, як організовувати консультації, що означає робота з опозицією і які існують процедури роботи з опозицією. Цього якраз не було в Академії. Держслужбовці повинні усвідомлювати, що саме від них залежить: політична конкуренція – це конструктивне змагання, а не деструктивний конфлікт.
Які ваші перші кроки на посаді президента Національної академії державного управління?
Віра Нанівська:
Мої перші кроки визначено в указі. За три місяці нам треба зробити пропозиції щодо змін. Щоправда, саме цей час – період інтенсивного відпочинку. В Академії більшість викладачів беруть відпустки, так само політиків не буде на місці. Вважаю, що, по-перше, потрібно активізувати, мобілізувати і, може, посилити Наглядову раду. Цей важливий орган повинен складатися, так би мовити, із замовників, споживачів продукції Академії – політиків, бізнесменів, високих чиновників.
Які основні проблеми державного управління загалом?
Віра Нанівська:
Я розпочну відповідь з переваг. У нас є одна величезна перевага. І це досягнення, можна сказати, – великий скарб державного управління. Річ у тому, що в нас існує дуже добре розуміння того, що таке бюрократична робота: вона обов’язково спирається на процедури, означає дисципліну, певні стандарти документів. Таке розуміння є не в усіх країнах, що розвиваються. Бюрократичний спосіб думання як той спосіб, що обов’язково спирається на жорстку дисципліну, на жорсткі стандарти і на жорсткі процедури, – це вже завоювання. Нам не треба це нав’язувати. Нам не треба це запроваджувати. Нам лише треба змінити ці процедури, стандарти, технічні завдання. І змінити зміст. А міняти треба тому, що колишня вертикальна система мала дуже сильну бюрократичну машину, яка забезпечувала одну-єдину групу, один-єдиний інтерес при владі і мала строго вертикальний механізм. Вертикаль не передбачала відкритої конкуренції. Нинішня державна служба не перелаштована на роботу і забезпечення політичної системи, яка має різні горизонтально розташовані точки політичного впливу і приховує легітимізовану конкуренцію. Політик в уряді мусить всякчас балансувати між протилежними, взаємовиключними тисками. З одного боку, у нього має бути жорстка односпрямована стратегія, бо інакше він неефективний, якщо не веде до заявленої мети. А з іншого – він повинен зважати на вимоги з різних сторін, де кожний тягне у свій бік. Має бути внутрішня машина перетравлення, переварювання всіх варіантів. Тому вся публічна політика є водночас інструментом політичної безпеки і способом забезпечення ефективності. Інакше неможливо досягти якогось успіху. Нині свободу слова і свободу конкуренції дуже ефективно використовує опозиція. А влада поки що з цим інструментом публічної політики не працює і не вміє працювати. Аби державне рішення було вичерпно інформоване, щоб було бачення всіх наслідків – позитивних, негативних, усіх загроз і ризиків до кожного рішення, – для цього вкрай потрібні по-новому підготовлені професійні держслужбовці. Кожне рішення має бути абсолютно вичерпно інформоване. Інформованість означає аналіз наслідків, позицій усіх зацікавлених сторін. Тому провадяться слухання, консультації і робиться висновок про те, які позиції в людей, що вони знають, на що вони спираються і що їм потрібно, яка інформація може змінити їхню позицію.
Що ви побажали б людям, які хочуть працювати в держслужбі?
Віра Нанівська:
Я побажала б цим людям чітко розуміти, що ми живемо в період змін. Нас оточують норми, стандарти, звички, вміння зі старого світу, тобто зі світу, де було вертикальне управління. Ми мусимо з усім цим рахуватися, і в цьому світі ми мусимо відповідати закону, нормам. Водночас ми маємо нові правила, нові закони, нові норми – з демократичного суспільства, де владу має не одна сила, а різні інтереси. І точиться жорстка і навіть жорстока конкуренція між цими силами. Тут нема на кого скаржитися, нема до кого поплакатися, треба просто працювати. Потрібно трансформувати старе середовище і розуміти, що хочеш зробити в майбутньому. Треба просто вчитися. Немає авторитарних чи тоталітарних країн, які були б добрими для суспільства та населення. Вони можуть бути дуже сильними державами, мати величезну військову потугу, але населення в цих країнах ніколи не має ні доброго рівня життя, ні свободи думання. Я особисто не хочу, щоб Україна була супермілітарною великою державою або частиною якоїсь мілітарної держави, яка когось душитиме, у когось щось відбиратиме. Я хочу жити в країні, яка створює, живе для майбутнього і в якій діти мають гарантію мирного розвитку.
