Золотий пил століть на плечах,
У погляді — спокій богів,
У сяйві, що в сонці палає,
Ти вчора зійшов з берегів.
Не просто вбрання, а легенда,
Що виткана з тисяч років:
В короні — велична симетрія,
В душі — мудрість давніх часів.
Ти впевнено ступав по залі,
Немовби по Нілу воді,
І люди в ту мить замовкали,
Вклоняючись цій висоті.
На мить ожили піраміди,
І Сфінкс розкрив таємницю,
Бо ти, в тому образі гіднім,
Впіймав ту священну зірницю.
Костюм — це лише полотно,
Та в ньому ти був справжнім царем,
Що випив із вічності дно,
Під небом, під сонцем, під гербом.
